Увидев рисунок «Не взяли на рыбалку», который создал художник-иллюстратор Олег Владимирович Попович, в первую очередь обращаешь внимание на его сюжет. Ведь он так и ярок, что доступен для понимания каждому зрителю, не важно, будь то взрослый человек или ребенок. На иллюстрации мы видим, что летним солнечным утром, прихватив удочки, отец и старший сын отправились на рыбалку, не взяв с собой младшего братишку. Видно, мальчику очень хотелось пойти вместе с ними. В недоумении и расстройстве, младший брат отвернулся от уходящих на реку родственников. И, кажется, что маленький мальчик не смотрит вслед для того, чтобы папа и брат не заметили, как он, прикрывая рукой лицо, едва сдерживается, пытаясь не расплакаться от обиды. Возможно, накануне, малышу даже пообещали, что его возьмут на рыбалку и он пораньше, успел накопать червей и сложить их в маленькое жестяное ведерко. Но за небольшую шалость, или испугавшись за совсем еще несамостоятельного ребенка, отец решил оставить его дома. О том, как огорчен мальчик, говорит брошенное жестяное ведерко и лежащая рядом удочка. Теперь, собранные на рыбалку вещи не нужны и лишь еще больше расстраивают малыша.
Объяснение:
Боротьба за людську гідність проти усякого приниження, насильства з юних років стала девізом усього життя письменника.
"У людині все повинно бути прекрасним: і обличчя, й одяг, і душа, і думки", — писав А. П. Чехов. Але цього прекрасного і не бачив письменник у тому суспільстві, в якому довелося йому жити. Старе, рабське суспільство калічило людей. Тільки обдаровані, сильні волею люди могли боротися і протистояти цьому рабству. Таким був і А. П. Чехов. Його дуже хвилювало те, що мерзотність звична, що пригнічення і приниження людини стало настільки звичним, що люди просто не помічають його. За це він ненавидів міщанське суспільство, сміявся з нього. Творчість письменника дедалі глибше пронизують гумор і сатира, гостріше висміюються різні людські вади. Він ніколи не сміявся з бідності, з людської біди, з людей, які через ті чи інші обставини не змогли піднятися на високу сходинку соціального становища, не змогли прославитися у житті, але нещадно карав підлабузників. Людина з психологією раба, здатна на самоприниження, була огидна письменникові.
Саме цю тему розкриває він у своєму оповіданні "Товстий і тонкий", де описує зустріч двох друзів дитинства, один із яких був товстим, другий тонким. Проте головне тут не у фізичній особливості двох друзів, а у їх духовних якостях. Зрадівши несподіваній зустрічі на вокзалі, вони, спілкуючись, з'ясовують, чого зумів досягнути в житті кожний із них. Хоча про їх суспільне становище можна було здогадатися за описом кожного з них. "Товстий тільки-но пообідав у ресторані, й губи його лисніли від масла, мов стиглі вишні. Пахло від нього хересом і флердоранжем". "Тонкий щойно вийшов з вагона і був нав'ючений чемоданами, клунками та коробками. Пахло від нього шинкою й кофейною гущею".
Цілком зрозуміло, що друзі стоять на різних сходинках суспільства. Товстий — значно вище. І, здавалося б, він повинен би поводитися зверхньо, нахабно. Але, навпаки, він поводить себе дружньо, щиро. Душа його добра й відкрита. Він розуміє, що для давніх друзів його високе суспільне становище тайного радника тут не має значення. Головне — дружба.
Тонкий, дізнавшись про високий чин товариша шкільних років, відразу зіщулився замкнувся. Куди й подівалася його радість! У мові його з'являється принижений тон, усім своїм єством він починає показувати, що він ладен ледве не плазувати перед товаришем, який має вищий чин, ніж у нього. Це людина заздрісна, дріб'язкова. Ці його якості беруть початок ще з дитинства: в гімназії він був першим наклепником. І, ставши дорослою людиною, не зумів видавити з себе цю рабську психологію.
Чинопочитания, приниженість, підлабузництво стали основними рисами його характеру. З цього й сміється письменник у своєму оповіданні.
"Тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, яка вона є", — писав А. П. Чехов. На мій погляд, це йому чудово вдалося. Зустріч двох друзів закінчилася несподівано швидко: товстий зрозумів, що самоприниженість його колишнього друга не дасть їм можливості надалі підтримувати відносини. Підлабузництво тонкого викликає в нього огиду.
Отже, цей твір висміює підлабузництво дрібних людей (маються на увазі люди з дрібними душевними якостями) перед іншими, які стоять вище. Це добровільно принижені раби, які співчуття викликати не можуть.
3)Создателем современного литературного языка считается Александр Пушкин
4)Ромео и Джульетта
Автор: Уильям Шекспир
В книге рассказывается о любви юноши и девушки из двух враждующих веронских родов Монтекки и Капулетти
Главные герои Ромео и Джульетта.
Ромео Монтеки-молодой,легкомысленный,но дружелюбный.
Джульетта Капулетти-по сути ещё ребёнок.По характеру добрая и спокойная.Девушка полностью подчиняется воле родителей и не проявится родительским решениям.