Эдуард Николаевич Успенский – известный детский писатель, многие произведения которого были экранизированы в мультфильмах.
Несколько кукольных мультфильмов про Крокодила Гену и Чебурашку были сняты по книге Успенского «Крокодил Гена и его друзья». А по мотивам других его книг ( из серии «Дядя Фёдор, пёс и кот») появился цикл всеми нами любимых мультфильмов про дядю Федора и его друзей, в который вошли «Трое из Простоквашино», «Каникулы в Простоквашино» и «Зима в Простоквашино». Повесть «Колобок идёт по следу» легла в основу мультфильмов «Следствие ведут Колобки». Книга «Про Веру и Анфису», главными героями которой являются девочка Вера и ее обезьянка, была экранизирована в серии из трех мультфильмов. Первый из них так и называется: «Про Веру и Анфису». Второй - «Вера и Анфиса тушат пожар», а третий - «Вера и Анфиса на уроке в школе».
По сценарию Успенского написано еще множество разных мультфильмов, в числе которых «Рыжий, рыжий, конопатый», «Осьминожки», фильмы про дядюшку Ау, «Пластилиновая ворона» и многие-многие другие.
Чи не гоже було б нам, браття,
Розпочати давніми словами
Скорбну повість про Ігорів похід,
Ігоря Святославовича?
А зачати нам отую пісню
По сьогоденних бувальщинах,
Не по намислу Бояновім,
Боян-бо наш віщий,
Як хотів кому пісню творити,
Розтікався мислю по дереву,
Сірим вовком по землі,
Сизим орлом попід хмарами.
Спогадає перших днів усобиці —
Випускає він десять соколів
А на зграю лебединую:
Котру сокіл доганяє,
Та перша і пісню зачинає —
Чи старому князю Ярославові,
Чи Мстиславові хороброму,
Що зарізав Редедю
Перед полками касозькими,
А чи красному Роману Святославовичу.
Боян же, браття, не десять соколів
Напускав на зграю лебединую, —
Накладав він на живі струни
Віщі персти свої,
І самі вони славу князям рокотали.
Зачнемо ж ми, браття,
Від старого Володимира
До Ігоря сьогоденного.
Ігор сей, славен князь,
Міццю розуму оперезав,
Мужністю сердечною нагострив,
Ратного духу виповнився
Та й повів полки свої хоробрі
На землю Половецьку,
За землю Руську.
О Бояне, солов’ю наш давній!
Тобі б сей похід ощебетати,
По дереву мислі пурхаючи,
Розумом ширяючи під хмарами,
Давню славу звиваючи з новою,
Летючи тропою Трояновою
Через степи на море.
Тобі б співати пісню Ігореві,
Ігореві, Олега внукові:
«Не буря ясних соколів
Занесла через поля широкі, —
Галич лине зграями
К Дону великому».
А чи так би заспівати тут,
Віщий Бояне, внуче Велесів:
«Іржуть коні за Сулою,
Слава дзвенить у Києві,
Сурми сурмлять в Новгороді,
Стяги мають у Путивлі-граді,
Дожидає Ігор брата Всеволода.
Каже йому буй-тур Всеволод:
«Один брат, один світ світлий, Ігорю,
Обидва ми Святославовичі.
Сідлай, брате, свої коні бистрі,
Мої-бо вже готові стоять,
Під Курськом осідлані.
А мої куряни — вправні воїни,
Під сурмами сповиті,
Під шоломом викохані,
З кінця списа годовані.
Всі путі їм відомі,
Яруги їм знайомі,
Луки в них напружені,
Сагайдаки відкриті,
Шаблі нагострені;
Самі скачуть, як вовки сірі в полі,
Шукаючи собі честі,
А князеві слави».
Объяснение: