«Хлопчик був високий і стрункий; обличчя його було трохи бліде, риси тонкі й виразні. Чорне волосся відтіняло ще дужче білизну обличчя, а великі темні, малорухливі очі надавали йому своєрідного виразу, що відразу привертав увагу. Легка складка над бровами, звичка трохи подаватися головою вперед і вираз смутку, що часом пробігав якимись хмарами по вродливому обличчю, — це все, чим виявилася сліпота в його вигляді. Його рухи в знайомому місці були впевнені, однак було помітно, що природна жвавість пригнічена й виявляється часом досить гострими нервовими поривами»
Як не дивно, але герой роману М. Сервантеса «Пригоди хитромудрого ідальго Дон Кіхота із Ламанчі» – не прекрасний юний лицар, а «бадьорий кістлявий старий», який, без кінця читаючи лицарські романи, щиро повірив, що часи лицарів не пройшли, повірив у те, що захистити гнаних і принижених, до пригнобленим і бідним, встановити справедливість можна влучною стрілою і помахом меча.
Письменник зображує, як дорогами Іспанії подорожує дивний лицар з не менш дивним зброєносцем, готовий кинутися в бій у будь-яку хвилину і стати на захист лицарської честі. Усюди нещасний Дон Кіхот отримує побої і зустрічає непорозуміння, але все одно продовжує свою велику місію. На жаль, він не зміг виправити оточуючий світ, адже йому довелося народитися у жорстокі часи, коли було не в честі благородство, коли більшість людей боялися стати на захист інших чи сказати правду.
Объяснение: