СОЧЕНЕНИЕ ПРО ОЧЕНЬ (4 строфы минимум) автор и дата. Тема. Главные образы или картины. средства поэтического языка. поэтическая Фонетика - поэтический синтаксиз. моё отношение.
характеристика братів – «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда»; – «Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом’якшали од навколишнього простору…»; – «Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим до тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках»
Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось»; – «Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней». – «Діти нічого не сказали — вони ніяк не могли відірвати очей од лося, який ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це». Автор не дає братам імен, а лише називає їх «підберезовиками». Це дає нам змогу зрозуміти, що ці персонажі мають узагальнювальне значення — вони втілюють в оповіданні сили добра. Незважаючи на юний вік, вони без вагань приймають рішення врятувати Лося, хоча він в декілька разів більший за них. Це їм вдається, але захистити тварину від жорстокості іншої людини виявляється нездійсненим. Трагічний фінал повісті наштовхує на думку про те, що людина — не тільки цар природи, але й, інколи, її найбільший ворог
2.1. Как ведут себя герои в ситуации смертельной опасности? (Встреча с татарами, когда героев берут в плен)
2.2. Как ведут себя герои, когда с них требуют выкуп?
2.3. Как ведут себя герои в плену?
2.4. Как ведут себя герои во время побега?
2.5. Как сложилась судьба героев?
3. Заключение.
3.1. Как воспитать в себе качества, достойные уважения?
Почему люди, попадая в одинаковые обстоятельства, ведут себя по-разному? Почему одни вызывают у нас уважение, а другие – презрение?
Над этими вопросами заставляет задуматься рассказ Л.Н.Толстого «Кавказский пленник».
Когда Жилин повстречал татар, он крикнул Костылину: «Неси ружьё!». Но Костылина не оказалось, он сбежал, как последний трус. Тогда Жилин подумал: «Хоть я и один, буду биться до последнего! Не дамся же живой!»
В плену они ведут себя по-разному. Жилин делал кукол, чинил вещи и думал, как сбежать. Костылин спал и ничего не делал.
Жилин сразу письмо писать не стал, чтобы не расстраивать родных, ну а Костылин быстро написал письмо и ждал выкуп.
Жилин пытался найти сбежать, а Костылин опустил руки и ждал, когда их К Жилину жители аула относятся с уважением. Отношение к Жилину гораздо лучше, чем к Костылину, потому что Жилин всем чинил вещи, мастерил кукол, лечил народ, а не лежал и спал.
Характеры у этих героев совершенно разные. Жилин упорный, всегда добивается своего и побеждает, он хотел сбежать – он и сбежал первый, а Костылина выкупили еле живым. Я бы подражала Жилину, так как он смелый, достойный уважения, упорный.
О Костылине мне читать было не очень приятно, он вечно медлил, ленился , а о Жилине мне читать было приятно: он попался в плен ещё раз из- за Костылина, но даже во второй раз он предлагает бежать с ним, не бросает его.
Люди, попадая в одинаковые обстоятельства, ведут себя по-разному потому, что у них разные характеры. Одни вызывают уважение, потому что даже в трудной ситуации не теряют гордость и достоинство.
Нужно с детства приучать себя к достоинству, чтобы в трудной ситуации поступить так же, как Жилин.
характеристика братів – «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда»; – «Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом’якшали од навколишнього простору…»; – «Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим до тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках»
Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось»; – «Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней». – «Діти нічого не сказали — вони ніяк не могли відірвати очей од лося, який ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це». Автор не дає братам імен, а лише називає їх «підберезовиками». Це дає нам змогу зрозуміти, що ці персонажі мають узагальнювальне значення — вони втілюють в оповіданні сили добра. Незважаючи на юний вік, вони без вагань приймають рішення врятувати Лося, хоча він в декілька разів більший за них. Це їм вдається, але захистити тварину від жорстокості іншої людини виявляється нездійсненим. Трагічний фінал повісті наштовхує на думку про те, що людина — не тільки цар природи, але й, інколи, її найбільший ворог