Полк, которым командовал Болконский стоял в резерве, но под непрерывным обстрелом.
Во втором часу полк, потерявший уже более двухсот человек, был двинут вперед на стоптанное овсяное поле, на тот промежуток между Семеновским и курганной батареей, на котором в этот день были побиты тысячи людей и на который во втором часу дня
был направлен усиленно-сосредоточенный огонь из нескольких сот
неприятельских орудий.
Не сходя с этого места и не выпустив ни одного заряда, полк потерял
здесь еще третью часть своих людей. Спереди и в особенности с правой
стороны, в нерасходившемся дыму, бубухали пушки и из таинственной области
дыма, застилавшей всю местность впереди, не переставая, с шипящим быстрым
свистом, вылетали ядра и медлительно свистевшие гранаты. Иногда, как бы
давая отдых, проходило четверть часа, во время которых все ядра и гранаты
перелетали, но иногда в продолжение минуты несколько человек вырывало из
полка, и беспрестанно оттаскивали убитых и уносили раненых.
Князь Андрей, точно так же как и все люди полка, нахмуренный и бледный,
ходил взад и вперед по лугу подле овсяного поля от одной межи до другой,
заложив назад руки и опустив голову. Делать и приказывать ему нечего было.
Все делалось само собою. Убитых оттаскивали за фронт, раненых относили, ряды
смыкались. Ежели отбегали солдаты, то они тотчас же поспешно возвращались.
Сначала князь Андрей, считая своею обязанностью возбуждать мужество солдат и
показывать им пример, прохаживался по рядам; но потом он убедился, что ему
нечему и нечем учить их. Все силы его души, точно так же как и каждого
солдата, были бессознательно направлены на то, чтобы удержаться только от
созерцания ужаса того положения, в котором они были.
Когда граната, брошенная неприятелем, вертится в нескольких шагах от него и смерть
видится со всей ясностью, он помнит о том. что на него смотрят,
что он должен показывать пример. Он не падает на землю, хотя
это могло его от смерти, а стоит как стояло в Бородине
всё русское войско, потеряв половину своего состава.
Князь Андрей получает смертельное ранение.
Вместе с другими ранеными его эвакуируют из Москвы.
Объяснение:
Казка Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц» стала своєрідним заповітом мудрої людини своїм сучасникам та майбутнім поколінням, які живуть на цій зовсім неідеальній планеті. Та й чи казка цей твір? Достатньо пригадати пустелю, де льотчик після аварії зустрів Маленького принца. Відомо, що у екстремальній ситуації перед людиною пролітають картини усього її життя. Звичайно ж, пригадується не тільки все хороше, а й ті випадки, коли людина виявила непорядність, нечесність, боягузтво. Людина прозріває і усвідомлює те, що не звертала уваги на важливі речі, те, що недооцінювала.
Мабуть, саме в образі Маленького принца до героя казки прийшли часи його дитинства, прийшла його незаплямована, чиста совість. Саме маленький хлопчик з іншої планети допоміг йому уважніше і гостріше подивитися на своє життя, подивитися на місце, яке він займав, і все оцінити по-новому. Саме завдяки Маленькому принцу льотчик повернувся до своїх товаришів зовсім іншою людиною: він зрозумів, як треба відноситися до дружби, що треба обходити стороною і що треба цінувати. Як це не дивно, але Маленький принц навчив дорослу людину ЖИТИ.
Перебування героя у пустелі, довгі розмірковування удалині від суєти, яка зазвичай поглинає наші душі і наше життя, часи, проведені на самоті, спілкування з Маленьким принцом наблизили льотчика до розуміння сенсу свого існування. Але пустеля у казці була ще й символом самотності людини, символом, який доводить, що з людьми теж може бути одиноко.
Сумна і при тому чарівна притча розкриває важливі філософські і моральні проблеми. Автор робить це за до витончених афоризмів, які добре відомі і допомагають багатьом з нас у житті: «Очі не бачать. Треба шукати серцем», «Себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити себе, ти насправді мудрий», «Ми у відповіді за тих, кого приручили».
Казка А. Сент-Екзюпері примушує нас по-іншому дивитися на навколишній світ, на людей навколо нас. А Маленьким принцом на нашій планеті є кожен з малюків, який з’являється на цей світ таким саме зацікавленим, як і дитина з іншої планети. Щодо героя казки, то він не тільки допоміг дорослій людині зрозуміти, заради чого треба жити і що цінувати в житті найбільше, а й сам зрозумів ці істини: будь-хто з нас повинен жити не заради себе, а заради тих, хто нам найдорожчий. Ми повинні відповідати за тих, хто знаходиться поруч з нами і за тих, кому ми небайдужі. У кожного з нас є свої турботи, але кожен з нас повинен усвідомлювати свій обов’язок не тільки перед рідними людьми, а й перед оточуючими, переду суспільством і Батьківщиною.