М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Grelil55
Grelil55
19.12.2021 09:42 •  Литература

Миф про улицу Черниговская

👇
Ответ:
солнышко279
солнышко279
19.12.2021

Объяснение:Формування вулиці розпочалося на поч. ХІХ ст. після ліквідації Чернігівської фортеці та перетворення Чернігова на губернський центр. До того про існування будь-яких магістралей на території сучасної вулиці повідомляє опис 1766 р., складений Мусієм Бочком, де подається наступна інформація:У 1805 р. місту був наданий новий план регулярної забудови, за яким передбачалося прокладання вулиці вздовж колишнього північного валу фортеці. Планувалося, що з південного боку вулиці з'явиться Міський бульвар, тож забудова тут була визначена лише одностороння.

У кінці ХІХ ст. вулицю було названо Бульварною, а в 1911 р., у зв'язку з візитом до міста імператора Миколи II, перейменовано на Царську — нею імператор добирався до будинку цивільного губернатора на обід.

Після встановлення у місті радянської влади вулицю у 1919 р. назвали на честь німецького економіста та протагоніста робітничого руху Карла Маркса.

У 2001 р. магістралі було повернуто історичну назву Преображенської.

Початкові номери вулиці — будівлі XI–XVII ст., що становлять основні об'єкти Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній Преображенський собор (за назвою якого найменовано вулицю; нині — діючий храм УПЦ (МП)), Борисоглібський собор та Чернігівський колегіум (експозиційні площі та дирекція заповідника).

На поч. ХІХ ст. зводиться будівля для Чернігівської губернської креслярні. Споруда була пошкоджена під час Німецько-радянської війни, проте відновлена у 1950-х з надбудовою додаткового поверху. Нині тут розміщуються один із департаментів Чернігівської ОДА та редакція газети «Чернігівські відомості».

Наразі, крім будівлі креслярні, збереглась лише одна споруда, що становила дореволюційну забудову північного боку вулиці — будівля Парафіяльної школи (кін. XVIII ст.) на розі з Гончою, де знаходились свого часу Ланкастерське чоловіче училище (1847), Чернігівська громадська бібліотека та музей Чернігівської Губернської вченої архівної комісії.[2] У 1918 р. тут розміщувався штаб Єврейського червоногвардійського загону під командуванням Н. Івельмана та А. Гутмана.

У 1884 р. було створено Гімназичну площу, яка своєю північною стороною впиралася у вул. Преображенську. 20 березня 1895 р. М. Зюковим тут біля будівлі Чернігівського Губернського Дворянського зібрання було встановлено електричний ліхтар на 1200 свічок.

30 серпня 1897 р. на Міському бульварі було урочисто відкрито та освячено два перші пам'ятники в історії Чернігова: погруддя імператорів Олександра ІІ та Олександра ІІІ, виготовлені майстернею художнього лиття «Morand» в Санкт-Петербурзі скульптором М. Поповим за проєктом академіка Р. Марфельда. Після революційних подій 1917 р. пам'ятники було демонтовано. На постамент від знятого погруддя імператора Олександра ІІ у 1921 р. було встановлено погруддя В. Леніна, виготовлене з бетону скульптором Г. Неродою — це був перший післяреволюційний пам'ятник у Чернігові.

18 травня 1926 р. вийшла постанова РНК УРСР про створення архітектурно-історичного заповідника для збереження пам'яток Чернігова. На виконання постанови архітектором О. Касьяновим було розроблено проєкт перепланування Міського бульвару в рамках вулиці Карла Маркса для потреб новоствореного Міського парку та музейного містечка.

У 1926–1941 та 1946–1967 рр. на початку вулиці на території Міського парку стояв пам'ятник В. Леніну, а 1928 р. на постамент від знятого погруддя імператора Олександра ІІІ було встановлене погруддя М. Фрунзе (під час війни зруйноване, відновлене 1947 р. за проєктом А. Карнабіди. Демонтоване 14 жовтня 2014 р

Наприкінці 1930-х рр. на розі з сучасним просп. Миру за проєктом інженера І. Ковальова було зведено багатоквартирний чотириповерховий Будинок вчителів у дещо ускладненому стилі конструктивізм. Під час війни споруда постраждала, проте була відновлена з деякими перебудовами.

У роки Німецько-радянської війни 90% забудови вулиці з північного боку було знищено. Сучасна забудова — результат повоєнного відновлення міста.

21 серпня 2009 р. біля будівлі Чернігівського колегіуму було відкрито пам'ятник гетьману Івану Мазепі (скульптор Г. Єршов) а 2 жовтня 2012 р. біля Борисоглібського собору — пам'ятник князю Ігору Ольговичу (скульптор К. Саркісов). 22 вересня 2017 року в рамках проєкту «Легенди, міфи та історія Чернігова в скульптурах» на перехресті вулиць Преображенської та Музейної було встановлено скульптурну інсталяцію «Чернігів – місто легенд» або так званий «клубочок», який на думку авторів символізує багату історію містА

4,7(12 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Ава2370
Ава2370
19.12.2021

Долго и на русском, но сократить не могу, выберите главное.

— Видите ли, Уотсон, — объяснил мне рано утром Шерлок Холмс, когда мы сидели с ним на Бейкер-стрит за стаканом виски с содовой, — мне с самого начала было ясно, что единственной целью этого фантастического объявления о Союзе рыжих и переписывания «Британской энциклопедии» может быть только удаление из дома не слишком умного владельца ссудной кассы на несколько часов ежедневно который они выбрали, конечно, курьезен, однако благодаря этому они вполне добились своего. Весь этот план, без сомнения, был подсказан вдохновенному уму Клея цветом волос его сообщника. Четыре фунта в неделю служили для Уилсона приманкой, а что значит четыре фунта для них, если они рассчитывали получить тысячи! Они поместили в газете объявление; один мошенник снял временно контору, другой мошенник уговорил своего хозяина сходить туда, и оба вместе получили возможность каждое утро пользоваться его отсутствием. Чуть только я услышал, что довольствуется половинным жалованьем, я понял, что для этого у него есть основательные причины.

— Но как вы отгадали их замысел?

— Предприятие нашего рыжего клиента — ничтожное, во всей его квартире нет ничего такого, ради чего стоило бы затевать столь сложную игру. Следовательно, они имели в виду нечто находящееся вне его квартиры. Что это может быть? Я вспомнил о страсти к фотографии, о том, что он пользуется этой страстью, чтобы лазить зачем-то в погреб. Погреб! Вот другой конец запутанной нити. Я подробно расспросил Уилсона об этом таинственном и понял, что имею дело с одним из самых хладнокровных и дерзких преступников Лондона. Он что-то делает в погребе, что-то сложное, так как ему приходится работать там по нескольку часов каждый день в течение двух месяцев. Что же он может там делать? Только одно: рыть подкоп, ведущий в какое-нибудь другое здание. Пойдя к такому выводу, я захватил вас и отправился познакомиться с тем местом, где все это происходит. Вы были очень удивлены, когда я стукнул тростью по мостовой. А между тем я хотел узнать, куда прокладывается подкоп — перед фасадом или на задворках. Оказалось, что перед фасадом его не было. Я позвонил. Как я и ожидал, мне открыл У нас уже бывали с ним кое-какие стычки, но мы никогда не видали друг друга в лицо. Да и на этот раз я в лицо ему не посмотрел. Я хотел видеть его колени. Вы могли бы и сами заметить, как они у него были грязны, помяты, протерты. Они свидетельствовали о многих часах, проведенных за рытьем подкопа. Оставалось только выяснить, куда он вел свой подкоп. Я свернул за угол, увидел вывеску Городского и Пригородного банка и понял, что задача решена. Когда после концерта вы отправились домой, я поехал в Скотленд-Ярд, а оттуда к председателю правления банка.

— А как вы узнали, что они попытаются совершить ограбление именно этой ночью? — спросил я.

— Закрыв контору Союза рыжих, они тем самым давали понять, что больше не нуждаются в отсутствии мистера Джабеза Уилсона, — другими словами, их подкоп готов. Было ясно, что они постараются воспользоваться им поскорее, так как, во-первых, подкоп может быть обнаружен, а во-вторых, золото может быть перевезено в другое место. Суббота им особенно удобна, потому что она предоставляет им для бегства лишние сутки. На основании всех этих соображений я пришел к выводу, что попытка ограбления будет совершена, ближайшей ночью.

4,7(27 оценок)
Ответ:
dinok3
dinok3
19.12.2021

Вишневый сад - это укромный, тихий уголок, дорогой сердцу каждого, кто здесь вырос и живет. Он красив, красив той спокойной, милой, уютной красотой, что так притягивает человека к родному дому. Красота природы всегда оказывала влияние на души и сердца людей, если, конечно, в них еще жива душа и не очерствело сердце.

Герои «Вишневого сада» Раневская, Гаев и все, чья жизнь долгое время была связана с вишневым садом, любят его: нежная, тонкая красота цветущих вишневых деревьев оставила неизгладимый след в их душах. Все действие пьесы происходит на фоне этого сада. Вишневый сад все время незримо присутствует на сцене: о его судьбе говорят, его пытаются о нем спорят, философствуют, о нем мечтают, его вспоминают.

«Ведь я родилась здесь, - говорит Раневская, - здесь жили мой отец и мать, мой дед, я люблю этот дом, без вишневого сада я не понимаю своей жизни, и если уж так нужно продавать, то продавайте и меня вместе с садом... »

Для Раневской и Гаева вишневый сад - неотторжимая часть родового гнезда, малая родина, где их детство и юность, здесь родились и угасли их лучшие мечты и надежды, вишневый сад стал частью их самих. Продажа вишневого сада символизирует конец их бесцельно прожитой жизни, от которой остались одни горькие воспоминания. Эти люди, обладающие тонкими душевными качествами, прекрасно развитые и образованные, не могут сохранить свой вишневый сад, лучшую часть своей жизни.

Аня и Трофимов тоже выросли в вишневом саду, но они еще очень молоды, полны жизненных сил и энергии, поэтому покидают вишневый сад с легкостью, с радостью.

В образе Ани и Трофимова Чехов воплотил все лучшие черты представителей нового времени. Но в то же время мы видим в них недостатки. Трофимов обличает дворянский паразитизм и тем не менее живет в дворянской усадьбе долгое время. Трофимов Смотрит на Лопахина как на хищника и вместе с тем признается ему: «Как-никак я люблю тебя» .

Другой герой - Ермолай Лопахин смотрит на сад с точки зрения «циркуляции дела» . Он деловито предлагает Раневской и Гаеву разбить имение на дачные участки, а сад вырубить.

Во время чтения пьесы начинаешь проникаться заботами ее героев, переживать за судьбу самого вишневого сада. Невольно возникает вопрос: почему все-таки гибнет вишневый сад? Неужели нельзя было сделать хоть что-то для того, чтобы сад, который так дорог персонажам произведения? Чехов дает на это прямой ответ: можно. Весь трагизм заключается в том, что хозяева сада не на это по складу своего характера, они либо живут либо слишком легкомысленно и равнодушно относятся к будущему.

Раневская и Гаев переживают не столько о судьбе вишневого сада, сколько о своих собственных несбывшихся мечтах и стремлениях. Они гораздо больше говорят о переживаниях, но когда судьба вишневого сада решена, то легко и быстро возвращаются к привычному образу жизни и своим настоящим заботам.

Аня и Трофимов полностью устремлены в будущее, которое кажется им светлым и беспечальным. Для них вишневый сад - нежеланная обуза от которой надо избавиться, для того, чтобы в будущем посадить новый, прогрессивный вишневый сад.

Лопахин воспринимает вишневый сад как объект своих деловых интересов, возможность провести выгодную сделку, судьба самого сада его не волнует. При всей его склонности к поэзии дело и выгода для него на первом месте.

4,5(20 оценок)
Это интересно:
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ