Я уважно прочитав роман про твоє життя і знаю про тебе майже все. На мій погляд, ти – суперечлива, героїчна і в той же час трагічна особистість, незвичайна фігура, втілення найкращих якостей простого народу, його енергійності, стійкості і сміливості у прагненні до своєї мети. Хоча ти і позбавлений користолюбства, але занадто сповнений бажання піднятися вгору і посісти гідне місце у вищому суспільстві попри його відмову прийняти сина тесляра як свого. За пересудами і традиціями ти повинен був залишатися «в пітьмі», але ти не погодився з цим і вирішив помститися.
Мої роздуми щодо нашого покоління мають вельми оптимістичне підґрунтя. Попри деякі хвилювання та закиди про те, що молодь нині вже не та, що була колись, я маю впевненість і переконаний - молодь зараз може й не та, але вона не тільки не гірша, але ж краща від минулих поколінь.
Герой нашого часу, на мій погляд, це людина, яка має широкий горизонт. Вона мислить високими категоріями, їй вже недостатньо того світу, що у вікні, і тих догм, які сповідували предки. Так, ми наслідуємо кращий приклад своїх пращурів, пишаємося їх деякими здобутками, але ми можемо створювати і створюємо нове життя, на нових засадах і принципах.
Ми, молоді, дуже активні, обізнані, освічені, прагматичні, цілеспрямовані люди. Якщо хочете - ми амбітні в кращому розумінні цього слова. Що поробиш - без цього в наш час не проживеш. Час вимагає від людини певноі моделі поведінки.
Дещо ідеалізований образ Героя Нашого Часу такий: він має оптимістичний настрій, він просякнутий командним духом, він стежить за своїм здоров"ям і веде правильний б життя, він усе вміє, він готовий до будь-яких змін і він патріот. Його основна відмінність від Героїв Минулих Часів - він живе у віртуальному світі і не відчуває різниці між ним і світом реальним.
Добре це чи погано і до чого призведе - поживемо, побачимо. Але, як кажуть, що маємо, те маємо. Мій власний оптимізм щодо цього тримається на висловлюванні когось з великих: кожне покоління вважає себе більш розумним, ніж минуле, и більш мудрим, ніж прийдешнє.
Прочитал книгу Татьяны Поляковой "Как бы не так". Остался очень доволен. Даже можно сказать - восхищен. Круто закрученный сюжет захватывает с первой страницы. Динамично развивающиеся события постоянно держат в напряжении. Поначалу даже и предполагаешь о том, что свершится с главной героиней. Врач хирург проявляет недюжинные выжить в сложившихся обстоятельствах. События раскручиваются по нарастающей. Невозможно даже представить себе и предугадать дальнейшее их развитие. Книга читается на одном дыхании. Легкий слог. Интрига. Все это не оставит равнодушным читателя. Очень советую прочесть!