Текст наизусть конечно не помню. Но в памяти остались кто такие герои. Разберёшься сам.
Мо (Мортімер) – майстерний палітурник книг, книжковий лікар. Володіє неабияким даром читця, в процесі читання відбуваються чудеса – його голос здатний оживляти героїв книг. У нього є дружина Тереза і дочка Меггі, якій передався дар. За словами Меггі, він вміє «голосом малювати в повітрі картини». Мо вичитав Капрікорн, Басту і Сажерука з книги, яка розповідала про них. Йому довелося пережити, що його дружина Реза зникла в цій же книзі. З тих пір він уникає читати вголос. Після того як Мо потрапив в Чорнильний світ він став розбійником і героєм перепелів.
Тереза: Дружина Мортімера, мати Меггі і племінниця Елінор. Вона зникла в книзі, коли Мортімер вперше вичитав Капрікорна, Басту і Сажерука.
Капрікорн (Козеріг): Ще один персонаж, який також був зачитаний з книги Мортімера. Козеріг – дуже високий, виснажений чоловік, блідий, як пергамент, з короткими щетинистими волоссям і дуже блідими яскравими очима. Він є головним антагоністом в першій книзі. Він піклується лише про себе. Капрікорну припав до душі наш світ, і він вирішив знищити всі екземпляри книги зі своєю історією, крім одного, який ретельно охороняється, щоб ніхто не зміг послати його назад, але щоб сам він міг змусити Мо, або кого-небудь іншого з таким же даром, вичитати йому його давнього друга – страшну Тінь, здатного лише вбивати
Елінор: бібліофілка, самітнця, яка пишається своєю колекцією книг. Спочатку вона дещо грубо відноситься до Меггі, побоюючись, що Меггі погубить її книги, але незабаром розуміє, що Меггі любить книги так само, як і вона. Елінор дає також притулок в своєму саду і всяким магічним істотам, які вийшли з книги – феям, кобольд, скляним человічкам …
Баста – права рука Козерога і відданий йому, як вірна собака. Він любить свій ніж і дуже забобонний. Його теж вичитав Мо.
Феноліо: автор книги «Чорнильне серце». Він старий і повністю зачарований створеними персонажами.
Мортола (Сорока): є кращою слугою і таємноюю матір’ю Козерога. Вона вичитана з Чорнильного серця
Тінь: У книзі з’являється тільки тоді, коли Козеріг викликає її. Тінь зроблена з попелу всіх істот, спалених Козерогом.
Вогнерукий – його називають також Вогняним Танцюристом. Не по своїй волі він прожив десять років у нашому світі, куди вичитав його Мо. На обличчі у нього три довгих шрами, залишених ножем Басти. Сажерук ходить всюди зі своєю ручною куницею по імені Гвін. В кінці «Чорнильне серце» Вогнерукий краде у Мо книгу, з якої він родом і в яку відчайдушно намагається повернутися. Заради цього він навіть зв’язується зі своїм старим ворогом – Капрікорном і зраджує Мо і Меггі. Крім того, він довгі роки приховувала від Мо, де знаходиться його зникла дружина, і ні слова не сказав Терезі про Меггі і Мо – в помсту за те, чого позбавив його голос Мо. У чорнильному світі у нього є дружина, красуня колишня комедіантка, яка залишила кочове життя – Роксана і дочка Бріанна
Объяснение:
Текст наизусть конечно не помню. Но в памяти остались кто такие герои. Разберёшься сам.
Мо (Мортімер) – майстерний палітурник книг, книжковий лікар. Володіє неабияким даром читця, в процесі читання відбуваються чудеса – його голос здатний оживляти героїв книг. У нього є дружина Тереза і дочка Меггі, якій передався дар. За словами Меггі, він вміє «голосом малювати в повітрі картини». Мо вичитав Капрікорн, Басту і Сажерука з книги, яка розповідала про них. Йому довелося пережити, що його дружина Реза зникла в цій же книзі. З тих пір він уникає читати вголос. Після того як Мо потрапив в Чорнильний світ він став розбійником і героєм перепелів.
Тереза: Дружина Мортімера, мати Меггі і племінниця Елінор. Вона зникла в книзі, коли Мортімер вперше вичитав Капрікорна, Басту і Сажерука.
Капрікорн (Козеріг): Ще один персонаж, який також був зачитаний з книги Мортімера. Козеріг – дуже високий, виснажений чоловік, блідий, як пергамент, з короткими щетинистими волоссям і дуже блідими яскравими очима. Він є головним антагоністом в першій книзі. Він піклується лише про себе. Капрікорну припав до душі наш світ, і він вирішив знищити всі екземпляри книги зі своєю історією, крім одного, який ретельно охороняється, щоб ніхто не зміг послати його назад, але щоб сам він міг змусити Мо, або кого-небудь іншого з таким же даром, вичитати йому його давнього друга – страшну Тінь, здатного лише вбивати
Елінор: бібліофілка, самітнця, яка пишається своєю колекцією книг. Спочатку вона дещо грубо відноситься до Меггі, побоюючись, що Меггі погубить її книги, але незабаром розуміє, що Меггі любить книги так само, як і вона. Елінор дає також притулок в своєму саду і всяким магічним істотам, які вийшли з книги – феям, кобольд, скляним человічкам …
Баста – права рука Козерога і відданий йому, як вірна собака. Він любить свій ніж і дуже забобонний. Його теж вичитав Мо.
Феноліо: автор книги «Чорнильне серце». Він старий і повністю зачарований створеними персонажами.
Мортола (Сорока): є кращою слугою і таємноюю матір’ю Козерога. Вона вичитана з Чорнильного серця
Тінь: У книзі з’являється тільки тоді, коли Козеріг викликає її. Тінь зроблена з попелу всіх істот, спалених Козерогом.
Вогнерукий – його називають також Вогняним Танцюристом. Не по своїй волі він прожив десять років у нашому світі, куди вичитав його Мо. На обличчі у нього три довгих шрами, залишених ножем Басти. Сажерук ходить всюди зі своєю ручною куницею по імені Гвін. В кінці «Чорнильне серце» Вогнерукий краде у Мо книгу, з якої він родом і в яку відчайдушно намагається повернутися. Заради цього він навіть зв’язується зі своїм старим ворогом – Капрікорном і зраджує Мо і Меггі. Крім того, він довгі роки приховувала від Мо, де знаходиться його зникла дружина, і ні слова не сказав Терезі про Меггі і Мо – в помсту за те, чого позбавив його голос Мо. У чорнильному світі у нього є дружина, красуня колишня комедіантка, яка залишила кочове життя – Роксана і дочка Бріанна
Объяснение:
ответ: 1)Писатель дает Гагину такую характеристику: «Это была прямо русская душа, правдивая, честная, простая, но, к сожалению, немного вялая...»
Гагин ищет применение своим силам и талантам: он пытается заниматься живописью, однако ни один из его этюдов не закончен (хотя в них «много жизни и правды»). Гагин объясняет это отсутствием дисциплины, «проклятой славянской распущенностью». Но, возможно, причина в другом: в не доводить начатое до конца, в некоторой лености, в склонности подменять дела разговорами. Эти черты свойственны и Гагину, и главному герою.
В герое-рассказчике Н. Н. есть много общего с Гагиным. Его любовь к Асе похожа на незаконченные этюды Гагина: в них слишком много колебаний, сомнений, страха ответственности. В его чувствах нет цельности и определенности. Любые сомнения могут уничтожить его чувства: вначале Н. Н., очарованный Асей, мучится подозрением, что она не сестра Гагину. Когда он узнает историю Аси, ее образ озаряется для него «пленительным светом». В этих его переживаниях — сплошные крайности. На прямой вопрос Асиного брата: «Но... ведь вы не женитесь на ней?» — он не может ответить, находясь в замешательстве.
Герой малодушничает, его пугает «неизбежность... решения». Но самое ужасное, что он не уверен в том, что готов связать с этой девушкой свою жизнь. Осознав свою потерю, впоследствии он горько о своем отказе взять на себя ответственность.
Героиня повести Ася противопоставлена героям-мужчинам: она наделена богатым душевным миром, тонким чувством прекрасного в природе, искусстве. В ней нет ничего, что было бы так же, как в мужчинах, не доведено до конца, «вполовину». Ася не похожа на Гагина. В отличие от брата, которому, по замечанию рассказчика, не хватало «цепкости и внутреннего жара», у нее ни одно чувство не было «вполовину». Характер девушки во многом объясняется ее судьбой. Ася болезненно воспринимает свое ложное положение внебрачной барской дочери. Она очень нервна, ранима, особенно в том, что может задеть ее гордость.
2)В главе IV повести И. С. Тургенева "Ася" после визита к Гагиным господин Н. Н. сравнивает Асю с Галатеей.
"Она сложена, как маленькая рафаэлевская Галатея в Фарнезине".
В главе VI господин Н. Н. сравнивает Асю с Доротеей.
"В тот же день, вечером, я читал Гагину "Германа и Доротею". Ася сперва все только шныряла мимо нас, потом вдруг остановилась, приникла ухом, тихонько подсела ко мне и прослушала чтение до конца. На следующий день я не узнал ее, пока не догадался, что ей вдруг пришло в голову: быть домовитой и степенной, как Доротея".
Господин Н. Н. читал Гагиным роман А. С. Пушкина "Евгений Онегин". "А я хотела бы быть Татьяной" - слова Аси из беседы с господином Н. Н. в IX главе повести И. С. Тургенева "Ася".
Объяснение: