Одним из основных нравственных законов считается жизнь по законам сердца. Повесть Карамзина «Бедная Лиза» привлекает нас тем, что в ней отражены человеческие страсти: коварство и любовь, верность и измена. Когда я прочитал это произведение, меня очень тронула судьба этой девушки и ее матери.
Главные действующие лица повести – Лиза и Эраст относятся к разным социальным категориям, следовательно, и ценности у них также разные. Лиза принадлежит к тому сословию, в котором ценности заключаются в трудолюбии, трогательности в проявлении взаимных чувств, дочерней и материнской любви. После ухода из жизни Лизиного отца она стала во всем матери. Эта женщина, добрейшей души человек называла ее кормилицей и молилась, чтобы Бог наградил ее за все старания и усердие.
Размеренная жизнь была нарушена встречей Лизы и Эраста – молодого человека из дворянской семьи. Он пришелся по душе матери девушки. Никто и предположить не мог, что эта встреча закончится трагично. Эраст клялся в вечной любви своей избраннице. Девушка искренне верила в честность его намерений. Сама Лиза умела любить верно и преданно. Предательство, которое она испытала от Эраста, довело ее до самоубийства. Автор не винит девушку ни в излишней доверчивости, ни в совершении греха. Он оплакивает ее плачевную судьбу.
Лиза погибла из-за социального неравенства, из-за того, что у каждого из слоев были свои ценности, устои. Если для Лизы любовь была смыслом жизни, то для ее второй половинки лишь забава. В своей повести Карамзин обвиняет наше общество в несовершенстве, в том, что из-за победы материальных ценностей над нравственными, погибла ни в чем не повинная девушка.
Незвичайна і багата на пригоди біографія поета-романтика Дж. Байрона наклала відбиток на його творчість. Він належав до аристократичної, але збіднілої родини. У десятирічному віці після смерті діда Байрон успадкував титул лорда. Ще студентом Кембріджського університету почав писати вірші, та відомий став після опублікування поеми "Паломництво Чайльда-Гарольда". Байрон багато подорожував, цікавився історією, був учасником визвольного руху в Італії, долучився до лав грецьких повстанців.
Поеми Байрона побудовані як лірична сповідь героя, який втілює риси непересічної особистості і є носієм вірувань та ідей своєї хворої доби. Ці поеми-сповіді є найвищим творчим досягненням англійського поета-романтика. Саме романтикою овіяний образ українського гетьмана Мазепи. Байрон, як свідчить поема "Мазепа", цікавився історією України і, на відміну від російських письменників, симпатизував Мазепі.
Після поразки шведів під Полтавою король Карл XII зупинився перепочити в лісі. Він ліг під деревом, тамуючи біль від ран. До нього приєднався гетьман Мазепа, але король помітив, що перш ніж лягти відпочити, козацький гетьман:
...обійняв свого коня
За шию, наче той рідня,
І не зважаючи на втому,
Підкинув листя вороному,
Обер на спині вогкий" пил,
Звільнив з оброті і вудил...
Короля вразило таке трепетне ставлення до тварини, і він попросив гетьмана розповісти, за що той так шанує свого коня. Козацький гетьман відповів, що не добром поминає "ту школу, де навчивсь їзди". Це заінтригувало короля, і Мазепа задовольнив його цікавість розповіддю про службу пажем за юних літ при дворі короля Яна-Казиміра. Юний і вродливий Мазепа закохався у молоду дружину ясновельможного пана: