Рядчик из Жиздры Яшка Турок Невысокий плотный мужчина лет 30.
Глаза живые.
Бойко поглядывал.
Одет хорошо (“новый тонкий армяк из серого сукна”).
“Начнём хладнокровно и с самоуверенной улыбочкой промолвил рядчик, — я готов”.
“...показался мне изворотливым и бойким городским мещанином”. Худой и стройный человек лет 23.
Не мог похвастаться отличным здоровьем.
Большие беспокойные глаза.
Человек впечатлительный и страстный.
“Он был в большом волненье: мигал глазами, руки его дрожали”.
“И я готов”, — с волнением произнёс Яков.
Он “был по душе — художник во всех смыслах этого слова, а по званию — черпальщик на бумажной фабрике у купца”
Важко описати що таке щастя взагалі. Це, напевне, той стан душі коли світ навколо в найяскравіших кольрах і посмішка не зникає з обличча. Як приємно робити щасливим інших, дарувати своє добро, допомагати і просто усвідомлювати, що в наших власних силах зробити своє життя і життя інших хоч трішки кращим.
У оповіданні Олекси Стороженка “Скарб” щастя само прийшло до лежня Павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. Але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення Павлуся. А от в оповіданні “Цвіт щастя” Б.Лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. Він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. Герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. Вже сам пошук робить його щасливим.
Отже, не мою думку, щастя не приходить саме, а дістається часто важкою працею.