История создания – Стих написан в 1970 году и посвящен малой родине поэта – селу Никольскому, в котором его детство и юность.
Тема стихотворения – Любовь к малой родине.
Композиция – Композиция имеет кольцевой тип построения. Состоит из трех условных частей: в первой части лирический герой выражает свои чувства к родной деревне, во второй – описывает желание сельской молодежи обустроиться в городе, в третьей – делится своим личным опытом жизни в столице.
Жанр – Элегия.
Стихотворный размер – Трехстопный амфибрахий.
Метафоры – «дороги моих побережий».
Эпитеты – «пылкий», «пыльный», «приезжий».
Инверсия – «люблю я деревню».
Гипербола – «храбрится, едва из пеленок».
Багато персонажів мене дуже потішили, наприклад, Капелюшник та Шалений Заєць. Вони не були злими, говорили різні кумедні та веселі речі, але по відношенню до Аліси були дуже нечемні і, на диво, не вважали, що це недобре і так робити не можна.
Із всіх персонажів найбільш близькою мені була сама Аліса, непевно, через те, що ми з нею майже одного віку. І я їй навіть трішки заздрю, адже, дійсно, так цікаво було б потрапити у загадкову країну! Мені подобається те, що Аліса смілива, не втрачає інтерес до подій за будь-яких обставин, має власну думку, намагається аналізувати та робити висновки про свої і чужі вчинки.
Надзвичайно цікаво було знайомитись із краєвидами цієї загадкової країни, адже там росли не просто квіти, а квіти, що вміють співати, зустрічались чудернацькі тварини і тим підтверджувалась назва країни.
Отже, книжка «Аліса в Країні Чудес» виявилась для мене як захоплюючою, так і повчальною, оскільки на цікавих та кумедних прикладах англійським письменником Льюїсом Керроллом були розкриті деякі негарні риси характеру персонажів, що, на мою думку, властиві не тільки казковим героям, але й звичайним сучасним людям, і яких обов’язково потрібно позбавлятися.