С.А. Есенин называл себя «последним поэтом деревни». Он любил русскую деревню, сельский труд, природу. Природа была для поэта стимулом творчества, поэтому большинство лирических произведений Сергея Александровича посвящены родному краю, прекрасным русским просторам.
Главная тема стихотворения С. Есенина «Топи да болота» — любовь к родному краю. Поэт называл своей малой родиной село Константиново, где он родился и вырос, где юношеские годы, где произошло взросление и становление будущего поэта России. Ключевыми словами анализируемого лирического произведения являются последние строки, которые своего рода обобщили созданную Есениным художественную картину:
Край ты мой забытый,
Край ты мой родной!
Поэт описывает природу средней полосы России: топи да болота, синее небо, хвойный зелёный лес. Природа полна жизни, гармонична, и лирический герой упивается открывающимся перед ним пейзажем. Чтобы передать восторг лирического героя, автор использует метафоры, олицетворения: «синий плат небес», «хвойной позолотой», «меж лесных кудрей», «тёмным елям снится», «посвист ветряной». Стихотворение богато образными народными выражениями, которые делают лирическое произведение максимально понятным читателю: «плат небес», «тенькает синица», «гомон косарей», «слухают ракиты». Читатель слышит, как «хвойной позолотой взвенивает лес», «по лугу со скрипом тянется обоз», «посвист ветряной»; видит топи, болота, синее небо над головой, небольшой обоз; чувствует запах хвои, как «суховатой липой пахнет от колёс». Родная сторона прекрасна, и хотя нет здесь у поэта описания бескрайних просторов, огромных морей, непроходимых лесов, зато есть самое дорогое — приметы родного края.
Особую напевность данному поэтическому произведению придает используемый Сергеем Александровичем Есениным стихотворный размер: хорей, поэтому так и хочется пропеть отдельные строки и поделиться своей душевной радостью. Лирический герой счастлив от сознания своей принадлежности чудесному русскому краю.
- Определите основную тему стихотворения С.А. Есенина, (описание забытого, родного края)
- Какие неологизмы использует поэт в данном стихотворении? («взвенивает лес», «тенькает синица», «слухают ракиты», «посвист ветряной») Как они передать переживания лирического героя?
- Какие художественно-выразительные средства используются С.А. Есениным в данном стихотворении? (эпитеты, метафоры, олицетворения и др.) Приведите конкретные примеры из текста стихотворения.
Объяснение:ВО
Я з великим жалем перегортаю останню сторінку неймовірного оповідання відомого американського письменника Г. Уеллса «Чарівна крамниця» і опиняюся у зовсім іншому, реальному, буденному і не такому цікавому світі. Читаючи твір, я майже годину насолоджувалася дивовижним, радісним, чистим почуттям, адже я знаходилися у світі чарівної казки, від якої не хотілося відриватися і повертатися до повсякденних проблем. На превеликий жаль, мій світ зовсім не схожий на той казковий і дивовижний, в якому жив головний герой оповідання - маленький Джип.
У «Чарівній крамниці» мене все цікавило, чарувало і вабило: і чарівні дзеркала, і найнезвичайніший у світі капелюх, і порцелянова рука з колодою чарівних карт, і продавець крамниці, який з дивовижною спритністю діставав з рота і з-за вух кришталеві кульки. А які чудові іграшки були в цій лавці! Це й чарівні потяги, які рухалися без пружин і пари, і стійкі олов’яні солдатики, і коник-гойдалка, і чудова лялька, яка плакала і промовляла: «Яйце є — яйця немає». Все це — світ чарівної незабутньої казки, неповторний світ дитинства, у якому я опинилася завдяки неперевершеному таланту Г. Уеллса.
Автор оповідання якось зазначив: «Право називатися справжнім письменником має лише той, хто може навчити чого-небудь своїх сучасників, хто краще бачить навколо і більше бачить попереду. Я завжди згоден думати, що я усе-таки такий». І він мав рацію, адже своїм прекрасним оповіданням він вчив читачів розуміти, любити і шанувати людей, бачити в них прекрасне в навколишньому світі, бути безпосередніми і людяними. Нарешті, він вчив мріяти і вірити в диво, вчив сподіватися і не втрачати надію, що світ стане гуманнішим, прекраснішим, досконалішим, а головне — добрішим.
І хоч час дитинства дуже швидкоплинний, проте у подальшому житті саме він стає нам духовною опорою. І я ще раз переконалася у цьому, з задоволенням читаючи оповідання Г. Уеллса «Чарівна крамниця».
Я дочитала останню сторінку, згорнула книжку, але я впевнена, що на цьому моє знайомство з письменником не закінчиться. Я хочу і буду відкривати світ пригод і фантастики в інших творах Г. Уеллса, адже зустріч з одним з найулюбленіших моїх письменників для мене завжди — свято і радість.
николаева мария астафьевна