В каждый сезон года, в каждом дне, независимо от того солнечный он или дождливый, можно найти массу чудесного.
Так летом, когда светит солнце, можно прилечь в тени и насладиться пением птиц. А еще в жаркий период лета можно загорать, купаться в водоемах, отдыхать за городом.
А, осенью, когда идет дождь и на улице слякоть, так здорово собраться дома с друзьями, пить чай и рассказывать интересные истории. А еще дождь интересно слушать поздним вечером, перед тем, как собираешься уснуть, то, как капли дождя звонко бьют по карнизу.
Зимой, нет ничего лучше, чем слепить во дворе снеговика, а потом, уже дома, забраться под самое теплое одеяло и пить горячий чай, прислушиваясь, как морозный ветер воет за окном.Но моя самая любимая погода весной, когда теплые лучи солнца растапливают снег, весело бегут ручьи и слышится первое щебетание вернувшихся с зимовки птиц.
У природы, действительно, не бывает плохой погоды. Ведь все зависит от нашего с вами настроения!
Объяснение:
ответ:В романе Льва Толстого "Война и мир" большое значение уделяется не только психологии, но и философии, истории. Толстой хотел показать не отдельные характеры, как Достоевский, а человеческую массу и влияния на нее. История у Толстого - это взаимодействие миллионов людей. Он пытается показать, что отдельный человек, исторический деятель не в состоянии влиять на человечество. Отдельные деятели у Толстого показаны как люди, стоящие вне исторического процесса и не могущие влиять на него. У Толстого они - просто люди и прежде всего - люди. Они вступают во взаимодействие с другими героями произведения, и каждый герой составляет о нем свое мнение прежде всего как о человеке. Так поступает и Андрей Болконский - он контактирует практически со всеми историческими деятелями его времени: Наполеоном, Александром, Кутузовым, Францем-Иосифом. Интересно посмотреть, как князь Андрей относится к каждому из них. Прежде всего следует рассмотреть отношение князя Андрея к Кутузову . Это человек, который князю Андрею хорошо знаком, именно к Кутузову послал служить князя Андрея его отец. Старый князь "передает эстафету отцовства" Кутузову . Задача и того и другого - хранить князя Андрея . Ни тот ни другой не в силах повлиять на его судьбу. Князь Андрей любит Кутузова как доброго дедушку и отца своей армии, и именно через Кутузова князь Андрей соединяется с народом. Кутузов не в силах повлиять ни на кого, на ход истории и изменить его. Он выступает здесь как архангел Михаил - предводитель святого воинства. Русское войско - святое войско, оно защищает свою страну от Антихриста - Наполеона и войска дьявола. И как Архангел Михаил, Кутузов практически никакими действиями не мешает Наполеону. Он считает, что Наполеон образумится и раскается, как оно и случилось. Наполеон понимает всю бесполезность войны против русских. Наполеон не может воевать с русскими. Антихрист не может воевать со святым воинством. И ему остается только уйти, признав свое поражение. Эта борьба разворачивается в высших небесных сферах, и князь Андрей, как существо высшего порядка, понимает, что Наполеон и Кутузов - не просто главнокомандующие двух враждебных армий. Это существа, личности которых сформировались где-то в другом мире. Бородино - это своего рода Армагеддон, последняя схватка, последняя битва Добра и Зла. Так это и случилось - в этой битве Наполеон потерпел поражение. Князь Андрей это понимает, у него это понимание где-то на подсознательном уровне. Он не отдает себе в этом отчета. В начале романа он воспринимает Наполеона как властителя мира, умного и честного. Это согласуется с библейскими апокрифическими словами о том, что Антихрист придет властвовать и все его будут любить. Так и Наполеон - пришел властвовать и хотел власти над всеми. Но Русь нельзя покорить, Русь - святая земля, святое воинство, ее нельзя завоевать. У князя Андрея при Бородине, при иносказательном Армагеддоне была своя роль - он явился символом ангельского смирения, и здесь он противопоставлен Кутузову, который дает сражение Анти-христу. И Кутузов здесь воспринимается князем Андреем именно так, как воспринимают ангела - как доброго всеобще-го отца. Здесь, чтобы закончить разговор о Кутузове и Наполеоне в восприятии князя Андрея, нужно сказать об отличии Кутузова от Наполеона, о различиях в их философии и мировоззрении. Кутузов более близок к князю Андрею, потому что это восточный тип человеческого сознания. Князь Андрей сам близок к нему. И это сближает его с Кутузовым . Наполеон же - олицетворение западной философии и западного мировоззрения.
Объяснение:
вот
Объяснение:
У другій половині XVI ст. у житті українського суспільства відбувалися суттєві зміни. Дедалі більше селян втрачали особисту свободу і потерпали від збільшення панщини. У важкому становищі опинилися бояри, за якими польська влада відмовлялася визнавати право на приналежність до шляхетства й намагалася перетворити їх на залежних селян. Невдоволені своїм становищем селяни і бояри поповнювали ряди козаків і разом з ними продовжували боротьбу за свої права.
Причини козацьких повстань 90-х pp. XVI ст.:
• Загострення соціальних суперечностей внаслідок посилення кріпацтва і національного гноблення.
• Розгортання експансії польської шляхти на відносно вільні українські землі, колонізовані "уходниками" та запорожцями; зіткнення інтересів шляхти й козацтва.
• Намагання державної влади Речі Посполитої взяти під контроль українське козацтво.
Одночасно з цим польська влада намагалася силою приборкати козацтво. За законом 1590 р., права й привілеї реєстрового козацтва обмежувалися: відтепер воно опинялася під наглядом місцевої влади, а також шляхтичів, які призначалися на старшинські посади польським урядом. Підпорядковані польським шляхтичам реєстровці мали негайно усунути всіх нереєстрових козаків із Січі. Заходи державної влади Речі Посполитої спричинили загострення соціальних суперечностей в Україні і, зокрема, зростання незадоволення українського козацтва ігноруванням його станових інтересів.
Перший великий збройний виступ козацтва за свої станові права розгорнувся на Київщині в 1591–1593 pp. під проводом Криштофа Косинського. Згодом повстання охопило Брацлавщину, Поділля та Волинь.
Маєток Косинського відібрали українські магнати Олександр Вишневецький та білоцерківський староста Януш Острозький, і він вирішив провчити зухвальців. Під його керівництвом перебував загін козаків, зібраних для захисту Поділля від татар. Козаки, украй роздратовані тим, що польський уряд не видав їм обіцяної платні, охоче підтримали заклик Косинського до повстання й обрали його гетьманом.
Повстанці в грудні 1591 р. оволоділи фортецею і містом Білою Церквою, захопили артилерію і військові припаси. Ця подія стала поштовхом до загального повстання. Козаки, селяни й міська біднота громили маєтки шляхти й масами сходилися до Косинського. Невдовзі повстанці визволили Трипілля і Переяслав, а також багато сіл. У червні 1592 р. повстанці взяли в облогу Київський замок.
Мешканці Білої Церкви, Канева, Черкас та інших міст складали присягу Косинському. На визволеній території встановлювалися козацькі порядки й запроваджувалися податки для українського повстанського війська.
Успіхи повстанців налякали польську владу, й за наказом польського короля було зібрано посполите рушення (шляхетське ополчення), очолюване князем К. Острозьким. Під містечком П'яткою 2-9 лютого 1593 р. відбулася жорстока битва між повстанцями і шляхетським військом. Повстанці зазнали поразки. Косинський повернувся на Запоріжжя.
Улітку 1593 р. двотисячне повстанське військо вирушило із Січі й незабаром взяло в облогу Черкаси. Під час переговорів Косинського підступно вбили. Але повстання не припинилося. Уже восени того ж року повстанське військо оточило Київ і почало облогу. Та взяти місто не вдавалося: саме в цей час татарська орда кримського хана зруйнувала Томаківську Січ, козаки повернулися на Запоріжжя будувати нову – Базавлуцьку Січ. Але фактично повстання не припинилося і незабаром набуло значно більшого масштабу.
Рис козацької війни, тобто масової збройної боротьби козаків за свої станові права, набуло повстання 1594–1596 pp. Вагому роль у керівництві повстанцями відіграв козацький ватажок Северин (Семерій) Наливайко.
Основною причиною поразки козацьких повстань кінця XVI ст. було те, що вони зводилися до боротьби козацтва за свої вузькі станові інтереси. Знищенням маєтків польської шляхти козаки намагалися помститися державній владі Речі Посполитої за ігнорування своїх прав. Піднятися до того рівня, щоб закликати всі стани українського суспільства до визвольної боротьби, вони не змогли. Вагому роль у цьому відіграло також те, що ватажки повстань не зуміли піднятися до ролі загальнонаціональних лідерів, які захищають інтереси всього народу.