ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗУ ЕЛІЗИ ДУЛІТЛ “ПІГМАЛІОН” Характеристика образу Елізи Дулітл “Пігмаліон” до зрозуміти внутрішній світ героїні, її почуття. “Пігмаліон” характеристика Елізи Еліза – це дівчина з сім’ї, яка нічим не відрізняється від інших. Вона має цікаву зовнішність, проте далеко не красномовна мова розвіює ілюзію, безжально розкриваючи всю реальність. Її вчителем був Хіггінс, який посперечався зі своїм другом, що всього через деякий час цю дівчину зі звичайного провінційного містечка вже не можна буде впізнати. Видатний драматург показує три стадії розвитку свідомості Елайзи-Галатеї: безграмотна квіткарка, «майже леді», справжня леді, що може вести гостру дискусію. Елайза змінюється протягом усієї п’єси. Проте основа особистості, темперамент зберігаються. «Розумієте, різниця між леді і квіткаркою полягає не в умінні зі смаком вдягатися чи правильно говорити – цього можна навчитися – і не в тому, як вона поводиться, а в тому, як поводяться з нею інші». У четвертій дії «Пігмаліона» перед нами постає зовсім інша Еліза: упевнена в собі жінка, яка так не поступиться власним щастям. Вона навчилася правильної літературної вимови, гідної поведінки у вищому суспільстві. Завдяки наполегливій праці та своїй красі вона підкорила світ, але дивак науковець Гіггінс ніби не помічає її чарів. Проте вона розуміє, що не є господинею в будинку Гіггінса, що він не цінує її як жінку, завдяки досягнутим нею результатам він виграв парі. Еліза розуміє: з одного боку, вона певною мірою закохалася у свого вчителя, з іншого — не була потрібна йому. У цій ситуації дівчина поводиться як справжня леді, яку образили, висловлюючи професорові весь негатив, що накопичився протягом цього часу в її серці. Стає зрозумілим, що Еліза — дуже сильна особистість, але Гіггінса вона ніколи не переможе. І в цій, здавалось би, безвихідній ситуації дівчина знаходить вихід, який зрештою винагороджує її перемогою над обставинами.
1.Он был мал ростом и худой, на сморщенном лице вместо усов и бороды, росли по отдельности редкие седые волосы, глаза у него были белые, и в них всегда стояла влага, как неостывающие слезы.
2.Он работал в кузнице при большой московской дороге. Он носил в кузницу воду, песок и уголь, раздувал мехом горн, держал клещами горячее железо на наковальне, когда главный кузнец отковывал его, вводил лошадь в станок, чтобы ковать ее, и делал всякую другую работу, которую нужно было делать.
3.Юшка жил на квартире у хозяина кузницы, на кухне.
4.Летом он ходил в штанах и в блузе, черных и закопченных от работы, прожженных искрами насквозь, так что в нескольких местах видно было его белое тело, и босой, зимою же он надевал поверх блузы еще полушубок, а ноги обувал в валенки, которые он подшивал с осени, и носил всякую зиму всю жизнь одну и ту же пару.
5.хорошо
6.плохо. Бросали в него предметы с земли, подбегали к нему, трогали его и толкали.
7.Подымались и говорили, что вон Юшка уж работать пошел, пора вставать, и будили молодых. А вечером, когда Юшка проходил на ночлег, то люди говорили, что пора ужинать и спать ложиться — вон и Юшка уж спать пошел.
8.Юшка радовался. Он знал, отчего дети смеются над ним и мучают его. Он верил, что дети любят его, что он нужен им, только они не умеют любить человека и не знают, что делать для любви, и поэтому терзают его.
9.Он уходил пешим в глухую дальнюю деревню, где у него жили, должно быть, родственники.
10.Любил.
11.Замахнувшись, прохожий с силой злобы толкнул Юшку в грудь, и тот упал навзничь.
12.Хуже. Потому-что теперь вся злоба и глумление оставались среди людей и тратились меж ними, потому что не было Юшки, безответно терпевшего всякое чужое зло, ожесточение, насмешку и недоброжелательство.
13.Это Юшка.
14.Поместил девочку, маленькую, в семейство в Москве, потом отдал в школу с пансионом. Оставил Девочку которая стала врачом.
15.Добрая. Она никакую плату не брала.
как хорошо жить и просыпаться со спокой ным чувством что завтра всё будет хорошо.именно этим мы обязанны нашим защитникам отечества.ведь они воевали долгие месяца и годы именно за наше благополучия,и это у них получилось.день защитника отечества это день прежде всего ,тех кто защищал нашу родину, но не все сейчас это понисмают.вот посмотриш в автобус входит старик седой,усталый видишь как его жизнь истерзала.но в ответ наша молодёжь даже не этому герою,может они и не понимают всего этого.ведь если так подумать мы им обязаны именно нашей жизнью,это самые замечатыльные люди на нашей земле.