З давніх-давен, ще коли не було писемності, людина вже вміла співати. Пісня супроводжувала людину скрізь. Наші пращури співали пісні, працюючи та відпочиваючи, радіючи та сумуючи. Через пісню людина висловлювала свої почуття. Нині, мабуть, мало хто може уявити, що співали наші бабусі й прабабусі, дідусі й прадідусі у молоді літа. Але я знаю, що народні традиції передавались через пісню, і збереглись упродовж віків. Наприклад, сьогодні на уроках з української літератури ми знайомимось з творами усної народної творчості. Саме з українських пісень ми дізнаємось про народні вірування, звичаї, про давню історію.
Можна сказати, що життя кожної людини розпочиналося з пісні. Мати, заколисуючи дитину, співала їй колискової. Недарма в народі говорять: «Найдорожча пісня — з якою мати колисала».
Підростаючи, працюючи в полі чи в хаті, людина також співала: «Хто співає, у того робота скоро минає». Пісня йшла поруч з народом всі віки. Під час горя — підбадьорювала, під час свят — розважала, а під час боротьби — надавала наснаги. Ось тому народ і говорить: «Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину».
Заслуги братьев Гримм в истории немецкой культуры очень велики. Они изучали средневековую немецкую литературу, мифологию германских народов («Немецкая мифология» 1835 г.), заложили основы немецкого языкознания («Немецкая грамматика» 1819 г.) В 1838 году братья Гримм задумали выпуск академического издания – «Словаря немецкого языка», первый выпуск которого был осуществлен в 1852 году. Окончательный выпуск словаря был завершен лишь в 1961 году, спустя почти 100 лет после смерти Якоба и Вильгельма.