На самому початку твору сказано що Холмс не береться за звичайні справи, а готов розслідувати майже фантастичні злочини: «серед усіх справ Холмса немає жодного банального, працюючи з любові до свого мистецтва, а не заради грошей, Холмс ніколи не брався за розслідування звичайних, буденних справ, його завжди приваблювали тільки такі справи, в яких є що-небудь надзвичайне, а часом навіть фантастичне.».
Трохи далі ми помічаємо відповідь на друге запитання, коли Холмс ставить свою відвідувачку у глухий кут розповідаючи їй все в точності так як було(за до дедуктивного методу який заключається в поміченні кожної маленької деталі), «— Я певен, що ближчим часом ми все владнаємо. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці. — Хіба ви мене знаєте? — Ні. Але за вашою лівою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу.». І тут же ми бачимо як Шерлок за незначною подробицею повністю, і в точності відновив повну картину минулих подій.
Прикладом неабиякої сили та сміливості є той момент коли отчим відвідувачки грізно увірвався в кімнату й став погрожувати, а Холмс тим часом міг спокійнісінько теревенити про крокуси й погоду, а після того як минулий лікар зігнув кочергу й розлючено покинув кімнату, Шерлок одним легким зусиллям руки розігнув деформований предмет «— Тримайтесь від мене подалі! — гаркнув він і, жбурнувши зігнуту кочергу в камін, вийшов з кімнати. — Надзвичайно приємний добродій! — мовив, сміючись, Холмс .— Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене не менше сили, ніж у нього. Говорячи це, він підняв кочергу й одним зусиллям вирівняв її.»
Те що Холмс був прихильником принципу справедливості свідчать такі рядки: «Воістину, насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає.»
Те що наш герой мав непересічне логічне мислення ми і так дуже добре знаємо але зайвий раз не бракувало розказати: приведу один уривок з тексту «Як я вже вам сказав, мою увагу зразу ж привернув душник та шнур від дзвінка, що спускався аж до ліжка. Коли ж з'ясувалося, що дзвінок фальшивий, що ліжко прикріплено до підлоги, то в мене з'явилась підозра, що шнур — це просто місток, по якому щось могло б перебратися від душника до ліжка» — і це лише маленька ланка довгої та логічної лінії міркування.
Саша черный (настоящее имя александр михайлович гликберг) родился 1 октября 1880 года в городе одесса. в семье провизора было 5 детей, двое из которых были саши. блондин и брюнет, «белый» и «черный». так и появился псевдоним. мальчик стал гимназистом в возрасте десяти лет. чтобы саша смог поступить учиться вне «процентной нормы» для евреев, отец крестил его. но учеба давалась саше с трудом, его неоднократно отчисляли за неуспеваемость. в 15 лет мальчик сбежал из дома, начал бродяжничать и вскоре оказался без средств к существованию. отец и мать перестали отвечать на его просьбы о . о судьбе саши случайно узнал журналист и написал об этом статью, которая попала в руки крупного житомирского чиновника к. роше. роше был растроган этой печальной , и взял юношу к себе в дом. так саша попал в житомир. но и здесь будущий поэт гимназию не закончил, на этот раз - из-за конфликта с директором. сашу призвали на воинскую службу, где он отслужил два года. далее александр оказался в местечке новоселицы (на границе с австро-венгрией), где поступил работать в местную таможню. вернувшись в житомир, он начал работать в газете «волынский вестник». здесь напечатан его «дневник резонёра», подписанный «сам по себе». однако газета быстро закрылась. молодой человек, уже увлекшийся , решает переехать в петербург. здесь сашу приютили родные константина роше. александр служил чиновником на варшавской железной дороге. его начальницей была мария ивановна васильева. несмотря на то, что она была старше саши на несколько лет, они сблизились и в 1905 году поженились. александр гликберг оставил работу в конторе и целиком отдался творчеству. так он стал сашей черным. первое же его стихотворение «чепуха», опубликованное под никому не известным псевдонимом, к закрытию журнала "зритель", в котором оно было опубликовано, и распространилось в списках по всей стране. стихи саши черного – и саркастические, и нежные, приобрели всероссийскую популярность. корней чуковский писал: «…получив свежий номер журнала, читатель, прежде всего, искал в нем стихи саши чёрного». в 1906 году вышел в свет сборник стихов «разные мотивы», который вскоре был запрещен цензурой из-за политической сатиры. в 1910-1913 годах поэт писал детские книги. в 1914 году александр ушел на фронт, служил в 5-й армии рядовым при полевом лазарете и работал как прозаик. однако, не выдержав ужасов войны, впал в депрессию и был помещен в госпиталь. после октябрьской революции осенью 1918 года александр уехал в , а в 1920 году – в германию. некоторое время поэт жил в италии, потом в париже. на юге франции провел он и последние годы жизни. в эмиграции саша работал в газетах и журналах, устраивал вечера, ездил по франции и бельгии, выступал со стихами перед слушателями, выпускал книги. особое место в его творчестве теперь занимала проза, адресованная и взрослым, и детям. смерть саши черного была внезапной и неожиданной: рискуя жизнью, он соседям тушить , а потом, уже дома, у него произошел сердечный приступ. умер саша черный во франции в местечке лаванду 5 июля 1932 года. ему было всего 52 года.
На самому початку твору сказано що Холмс не береться за звичайні справи, а готов розслідувати майже фантастичні злочини: «серед усіх справ Холмса немає жодного банального, працюючи з любові до свого мистецтва, а не заради грошей, Холмс ніколи не брався за розслідування звичайних, буденних справ, його завжди приваблювали тільки такі справи, в яких є що-небудь надзвичайне, а часом навіть фантастичне.».
Трохи далі ми помічаємо відповідь на друге запитання, коли Холмс ставить свою відвідувачку у глухий кут розповідаючи їй все в точності так як було(за до дедуктивного методу який заключається в поміченні кожної маленької деталі), «— Я певен, що ближчим часом ми все владнаємо. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці. — Хіба ви мене знаєте? — Ні. Але за вашою лівою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу.». І тут же ми бачимо як Шерлок за незначною подробицею повністю, і в точності відновив повну картину минулих подій.
Прикладом неабиякої сили та сміливості є той момент коли отчим відвідувачки грізно увірвався в кімнату й став погрожувати, а Холмс тим часом міг спокійнісінько теревенити про крокуси й погоду, а після того як минулий лікар зігнув кочергу й розлючено покинув кімнату, Шерлок одним легким зусиллям руки розігнув деформований предмет «— Тримайтесь від мене подалі! — гаркнув він і, жбурнувши зігнуту кочергу в камін, вийшов з кімнати. — Надзвичайно приємний добродій! — мовив, сміючись, Холмс .— Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене не менше сили, ніж у нього. Говорячи це, він підняв кочергу й одним зусиллям вирівняв її.»
Те що Холмс був прихильником принципу справедливості свідчать такі рядки: «Воістину, насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає.»
Те що наш герой мав непересічне логічне мислення ми і так дуже добре знаємо але зайвий раз не бракувало розказати: приведу один уривок з тексту «Як я вже вам сказав, мою увагу зразу ж привернув душник та шнур від дзвінка, що спускався аж до ліжка. Коли ж з'ясувалося, що дзвінок фальшивий, що ліжко прикріплено до підлоги, то в мене з'явилась підозра, що шнур — це просто місток, по якому щось могло б перебратися від душника до ліжка» — і це лише маленька ланка довгої та логічної лінії міркування.
Объяснение: