Твір Акутагави «Павутинка» має глибокий і суто філософський зміст. Це швидше притча, ніж щось інше, тому, щоб краще зрозуміти її зміст, треба мати неабиякі знання з східної філософії, зокрема, з японської. Ця новела-притча була створена автором для дітей і мала на меті розвивати в дітях високі моральні якості, виховувати в них творчі здібності, вчити дітей жити на світі. Оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі. В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини. Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний добрий вчинок: колись Кандата в павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс. Будда бере тоненьку павутинку, символ тієї нитки долі, один кінець якої знаходиться у руках долі, і опускає її в озеро. І цією павутинкою, ниточкою між раєм і пеклом, злодій міг би вибратись назовні, врятуватися від пекельних мук, але не судилося… Його власна сутність, тобто, відсутність співчуття до ближніх, до інших нещасних, не дозволила врятуватися самому та й врятувати інших. Кандата знов і вже назавжди упав у море крові, а Будда у печалі пішов собі геть. Новела «Павутинка» стверджує ідеали добра, вчить, що треба жити в мирі з людьми і з самим собою, відповідати за свої вчинки, робити добрі справи і пам”ятати, що за всі вчинки доведеться колись відповісти, бо існує вища справедливість.
Мне кажется что вот это правильно А И. А. Гончаров в своей статье “Мильон терзаний” писал: “Горе от ума” – есть и картина нравов, и галерея живых типов, вечно острая жгучая сатира, и вместе с тем комедия.” . И, видимо, поэтому комедия Грибоедова до сих пор интересна читателям, она не сходит со сцен многих театров. Это поистине бессмертное произведение. Еще Гончаров в своей статье «Мильон терзаний» правильно отметил, что «Чацкий, как личность, несравненно выше и умнее Онегина и лермонтовского Печорина... Ими заканчивается их время, а Чацкий начинает новый век — и в этом все его значение и весь «ум». Комедия А.С.Г рибоедова «Горе от ума», работа над которой завершилась в 1824 году, произведение новаторское и по проблематике, и по стилю, и по композиции. Впервые в русской драматургии была поставлена задача показать не просто комедийное действие, основанное на любовном треугольнике, не образы-маски, соответствующие традиционным амплуа комедий классицизма, а живые, реальные типы людей — современников Грибоедова, с их подлинными проблемами и не только личными, но и общественными конфликтами.
Очень точно об особенности построения комедии «Горе от ума» сказал в своем критическом этюде «Мильон терзаний». И.А. Гончаров: «Две комедии как будто вложены одна в другую: одна, так сказать, частная, мелкая, домашняя, между Чацким, Софьей, Молчалиным и Лизой: это интрига любви, вседневный мотив всех комедий. Когда первая прерывается, в промежутке является неожиданно другая, и действие завязывается снова, частная комедия разыгрывается в общую битву и связывается в один узел».
Это принципиальное положение позволяет правильно оценить и понять как проблематику, так и героев комедии, а значит, разобраться в том, каков смысл ее финала. Но прежде всего надо определить, о каком финале идет речь. Ведь если, как убедительно говорит об этом Гончаров, в комедии две интриги, два конфликта, значит, и развязок должно быть две. Начнем с более традиционного — личного — конфликта.
В комедиях классицизма действие обычно основывалось на «любовном треугольнике», который составляли герои с четко определенной функцией в сюжете и характером. В эту «систему амплуа» входили: героиня и два любовника — удачливый и неудачливый, отец, не догадывающийся о любви дочери, и горничная, устраивающая свидания влюбленных, — так называемая субретка. Некое подобие таких «амплуа» есть и в комедии Грибоедова.
Чацкий должен был бы играть роль первого, удачливого любовника, который в финале, успешно преодолев все трудности, благополучно женится на своей возлюбленной. Но развитие действия комедии и особенно ее финал опровергают возможность такой трактовки: Софья явно предпочитает Молчалина, она дает ход сплетне о сумасшествии Чацкого, что вынуждает Чацкого покинуть не только дом Фамусова, но и Москву и, вместе с тем, расстаться с надеждами на взаимность Софьи. Кроме того, в Чацком есть и черты героя-резонера, который в произведениях классицизма служил выразителем идей автора.
Молчалин подошел бы под амплуа второго любовника, тем более, что с ним связано еще и наличие второго — комического — «любовного треугольника» (Молчалин — Лиза). Но на самом деле оказывается, что именно он удачлив в любви, к нему Софья испытывает особое расположение, что больше подходит под амплуа первого любовника. Но и здесь Грибоедов уходит от традиции: Молчалин явно не положительный герой, что обязательно для амплуа первого любовника, и изображается с негативной авторской оценкой.
Грибоедов несколько отходит от традиции и в изображении героини. В классической «системе амплуа» Софья должна была бы стать идеальной героиней, но в «Горе от ума» этот образ трактуется весьма неоднозначно, а в финале ее ждет не счастливый брак, а глубокое разочарование.
Еще больше отклоняется автор от норм классицизма в изображении субретки — Лизы. Как субретка она хитра, сообразительна, находчива и достаточно смела в отношениях с господами. Она весела и непринужденна, что однако, не мешает ей, как и положено по амплуа, принимать активное участие
Оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі. В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини. Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний добрий вчинок: колись Кандата в павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс. Будда бере тоненьку павутинку, символ тієї нитки долі, один кінець якої знаходиться у руках долі, і опускає її в озеро. І цією павутинкою, ниточкою між раєм і пеклом, злодій міг би вибратись назовні, врятуватися від пекельних мук, але не судилося… Його власна сутність, тобто, відсутність співчуття до ближніх, до інших нещасних, не дозволила врятуватися самому та й врятувати інших. Кандата знов і вже назавжди упав у море крові, а Будда у печалі пішов собі геть.
Новела «Павутинка» стверджує ідеали добра, вчить, що треба жити в мирі з людьми і з самим собою, відповідати за свої вчинки, робити добрі справи і пам”ятати, що за всі вчинки доведеться колись відповісти, бо існує вища справедливість.
Подробнее - на -