Объяснение:
Був чудовий літній день. Сонечко сяяло на все небо, яке було без єдиної хмаринки. Вітерець майже не дув і був не відчутний.
Андрій та його дрізі вирішили піти на прогулянку. Діти повідомили батьків, але нашого героя не відпустили. Тоді він вирішив піти хитрістю: попросив дати йому якусь роботу, а в замін йому дозволять вийти. Мати погодилася, і вирішила дати хлопцю попрасувати його речі. Звичайно, юнак робив це нашвидкуруч і будь-як. І ось, "доробивши" справу, Андрій поспіхом виходить з рідної оселі. Друзі питають, чому так довго і товариш все розповідає. Малеча трохи поглузувала з нього, але один друг вирішив поцікавитися, чи вимкнув хлопець праску. Андрій заперечно відповів, махнув рукою і сказав: "Мама вимкне!", і всі пішли по стежині в парк. І, як в страшному кошмарі, мати Андрія теж пішла з дому, при чому ще перед Андрієм.
Праска почала пропікати одежу, що спричинило пожежу. Запах поширився на всю квартиру. Сусід, який вийшов на балкон, почув запах горілого, і вирішив зателефонувати хазяйці квартири, мамі Андрія.
Почувши слова, про дим, жінка зразу зрозуміла в чому проблема, сказала зателефонувати в пожежну службу, а сама ринула додому.
Приїхавши, рятувальники встигли перешкодити великій пожежі.
Незабаром повернувся Андій, і побачивши всю картину, не знав де дітися. Друг, попередивший про небезпеку розповів, що почувши про невимкнену праску, зразу написав батькам, щоб через декілька хвилин пішли подивитися, чи нема горілого запаху.
Тож застережливість одної людини, може багатьох
«Отговорила роща золотая» Стихотворение «Отговорила роща золотая» (1924) характерно для есенинской пейзажной лирики последних лет. В нем уже нет тех эпитетов и метафор, конкретно связанных с религиозной тематикой, которые были столь широко распространены в ранней лирике поэта.
С. А. Есенин написал это произведение в селе Константиново, запечатлев в нем реальную рябину, стоявшую перед окном родного дома. Природа в произведении одухотворена, эмоционально наполнена. В нем широко представлена излюбленная поэтом цветовая гамма (золотой, голубой, сиреневый, красный, желтый) .
Улетающие журавли, упавшие листья, грустные слова — весь образный ряд стихотворения создает элегическое настроение, созвучное размышлениям о скоротечности человеческой жизни, непредсказуемой судьбе творчества.
Кажется, словно сама божественная сила природы диктовала поэту лирические строки: Как дерево роняет тихо листья, Так я роняю грустные слова.
Объяснение:
Объяснение:
пдсщрчщрчзгвхлагазганжагхаш