У романі В. Скотта "Айвенго" виведені два образи прекрасних дівчат — Ровени та Ребекки. Обидві вони молоді, дуже красиві, розумні, виховувалися без матерів. їх постійно оточувала любов і ласка ближніх, велика розкіш.
Але і соціальний стан, і характери у них різні. По-різному вони поводяться в критичних ситуаціях, по-різному склалася і їхня доля.
Ровена — знатна Саксонка, нею опікувався Седрик Ротервудський. Опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов'язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Проте Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Потрапивши у полон, дівчина, що звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.
Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем'я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, "щоб вижити в цьому жорсткому світі".
Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його, віддала перевагу смерті, а не безчестю. Вона дуже сильна натура. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинними справами: лікувати, допомагати страдникам. Вона й далі підтримуватиме честь і гідність свого народу, оберігатиме віру предків.
Ці жіночі образи відіграють значну композиційну роль, допомагають глибше розкрити характери головних героїв та відобразити історичну епоху. їх краса, розум та доброта облагороджували той жорстокий світ
1.Владимир понимает, что жизнь его сломана: "Все кончено." Его мучит, что надо оставить родной дом виновнику смерти отца, человеку, разорившему семью. Он с ужасом думает, что над всем, что ему дорого, надругаются презренные люди.
2.Когда он прочитал переписку своей матери с отцом. он решил что если дом не достаётся ему, тогда пусть он не достаётся никому.
3.Архип поджигает дом,где находились чиновники. Причиной такого желания являлось то,что Владимир не хотел,чтобы его дом достался отцу,так как он был убийцей. Но при всем этом кузнецу удалось кошку во время пожара.На этом моменте Пушкин заострил внимание.
4.Владимир поджог усадьбы, Лишь потому, что он не смог оставить ненавистный для него человеку память о самых близких ему людях. Архип поджог дом и осознанно запер двери. Пушкин показал На сколько человек может быть равнодушным к людям тем, что Рахиб вместо людей кошку.
5.Архип «со злобной улыбкой» взирал на пожар, ему не жаль было «окаянных» подьячих, в них он видел виновников бедствий господ и всех их крепостных, считал месть справедливой. Зато Архип кошку - бес существо, оставить погибать кошку, «Божию тварь», с точки зрения Архипа - грех