Остап і Андрій — сини головного героя повісті М. Гоголя "Тарас Бульба". Вони майже однолітки, молоді, дужі хлопці. Навчалися у Київській академії. Остап ледь не з дитинства мріяв про Запорізьку Січ, кілька разів кидав навчання, і тільки погроза батька зробити його монахом на двадцять літ примусила його зробитися сумлінним учнем. За вдачею він був суворим, не прощав образ. Батькові на його глузування сказав: "За образу не подивлюся і не зважу ні на кого".
Андрій вчився легко, був мрійником, цінував красу, не був байдужим до жінок. Ніжнішим він був і до матері. Одного разу хлопець познайомився з прекрасною полячкою, хоч і одержав за це тумаків від її челяді.
Коли Тарас Бульба привіз своїх синів на Запорізьку Січ, "швидко обоє молодих козаків стали на добрім рахунку в козаків. ...Жваво і влучно стріляли в ціль, перепливали Дніпро проти течії — справа, за яку новачок приймався урочисто в козацькі кола".
Сам смысл рассказа К. Паустовского "Теплый хлеб" заключен в указанной цитате. Главный персонаж Филька своим неосторожным поступком задел коня, случайно забредшего в двор мальчика. Конь в свою очередь пустил в деревню снежную бурю, которая могла убить каждого жителя. Но совесть, мучавшая Фильку ему выбрать правильный путь. Один он бы не справился, в сложной работе мальчику деревенские ребята и даже старики, рубившие лед у мельничного лотка. Все работали до полудня и уже к вечеру на землю подул теплый южный ветер.
Вот так, ведь один, Филька бы не справился, но доброта, самое главное в человеке, доброта согреет любо мороз.