У оповіданні Рей Бредбері розповідає, як у майбутньому люди знищили картину італійського художника доби Відродження Леонардо да Вінчі "Джоконда". Події відбуваються у зруйнованому місті, де радіоактивні поля і дороги, зіпсовані бомбами. Жителі великого міста, які вижили після атомних бомбувань, сповнені ненависті до минулого. Грігсбі, один із героїв твору, пояснює: «Людина ненавидить те, що її занапастило, що їх життя поламало. Вже так вона влаштована. Нерозумно, можливо, але така людська природа". Люди, що стоять у черзі, не можуть дозволити собі купити за один пенні напій з ягід. Для них святковими є події, коли знищують книги, коли розбили кувалдою останній автомобіль. Восени 2061 року вони влаштовують свято: ламають все, що збереглося після катастрофи. Свідком подій став хлопчик Том. Він стає у чергу – влада дозволяє кожному бажаючому плюнути на картину Леонардо да Вінчі. Люди плюють і рвуть картину на шматки, ламають раму. За дорослими хлопчик ухопив шматочок полотна і затиснув його у руці. Він бачив, як «баби жували шматки полотна; як чоловіки розламували раму, піддавали ногою тверді клапті, рвали їх на дрібні-дрібні шматочки». Том повертається додому, там розкриває долоню й при світлі місяця бачить, що йому дісталася усмішка Джоконди. У фантастичному сюжеті автор привертає увагу до проблем майбутнього людства, занепаду цивілізації. Це твір - пересторога, попередження катастрофи, до якої може призвести бездуховність технізованого суспільства. Письменник переконаний, що духовне відродження людства починається з духовного відродження кожної людини.
1.Ведущее место. Роман входит в "Великое пятикнижие Достоевского". 2.Более всего Достоевский раскрывает героев через описание и анализ их внутреннего мира,мотивов их действий. Так же используется яркий прием двойничества (напр. Раскольников-Свидригайлов). 3. Петербург в романе-не просто фон,но соучастник событий. Он как отдельный герой давит на жителей,угнетает их,подталкивает в преступлению,греху,страху. Совсем другой Петербург у Пушкина. А вот у всех остальных перечисленных Вами писателей в характере города примерно похожие черты. 4.Появление теории было спровоцированно условиями жизни Раскольникова-крайней нищетой и отсутствием какого-либо дела(он даже ушел из института). Внутренний конфликт между благодетельностью и крайней безнравственностью повлиял на это. Суть теории: Человечество делится на 2 типа:первые-"право имеющие",то есть люди,имеющие право убивать и грешить во благо всех,они лидеры,они идейны и умны. Второй тип:"твари дрожащие". Эти люди-материал для свершений великих дел первого типа людей. Они ничего из себя не представляют и нужны только для тяжёлого труда. 5.Доказать себе собственную принадлежность к "право имеющим".Подтвердить верность теории. 6.До преступления-нарастание решимости и интереса. После-постоянный страх и обострение внутреннего конфликта. Осознание того,что совершенное им-напрасно. Смысл названия романа строится на приеме антитезы. Сначала мы видим преступление, после- наказание. Это 2 части романа,хоть и неравномерные. 7.Свидригайлов,Порфирий Петрович. Оба люди глубоко безнравственные либо в настоящий момент,либо ранее,но оба благодетели. 8.Сны отражают внутреннее состояние героев. Они показывают их истинное состояние души и их истинную натуру,которую они часто пытаются скрыть. 9.Главные женские образы романа приносят себя в жертву. Соня-в жертву семьи,Дуня-брата. В большинстве своем они набожны и стойки,имеют внутренний стержень,не ломаются под напором судьбы. 10.Колоссальную,но это вопрос раскрывать долго. Каждый многое сделал. 11.Так как Достоевский-великий гуманист,ему важно было дать главному герою шанс на духовное возрождение. Он утверждал,что счастье-не врождённое право человека,его надо выстрадать. Финал в эпилоге открытый,но в нем мы видим,что задатки к возрождению Раскольникова есть-он принял свою любовь к Соне,начал читать Евангелие. Можно сделать вывод,что у Раскольникова есть шанс на
У оповіданні Рей Бредбері розповідає, як у майбутньому люди знищили картину італійського художника доби Відродження Леонардо да Вінчі "Джоконда". Події відбуваються у зруйнованому місті, де радіоактивні поля і дороги, зіпсовані бомбами. Жителі великого міста, які вижили після атомних бомбувань, сповнені ненависті до минулого. Грігсбі, один із героїв твору, пояснює: «Людина ненавидить те, що її занапастило, що їх життя поламало. Вже так вона влаштована. Нерозумно, можливо, але така людська природа". Люди, що стоять у черзі, не можуть дозволити собі купити за один пенні напій з ягід. Для них святковими є події, коли знищують книги, коли розбили кувалдою останній автомобіль. Восени 2061 року вони влаштовують свято: ламають все, що збереглося після катастрофи. Свідком подій став хлопчик Том. Він стає у чергу – влада дозволяє кожному бажаючому плюнути на картину Леонардо да Вінчі. Люди плюють і рвуть картину на шматки, ламають раму. За дорослими хлопчик ухопив шматочок полотна і затиснув його у руці. Він бачив, як «баби жували шматки полотна; як чоловіки розламували раму, піддавали ногою тверді клапті, рвали їх на дрібні-дрібні шматочки». Том повертається додому, там розкриває долоню й при світлі місяця бачить, що йому дісталася усмішка Джоконди. У фантастичному сюжеті автор привертає увагу до проблем майбутнього людства, занепаду цивілізації. Це твір - пересторога, попередження катастрофи, до якої може призвести бездуховність технізованого суспільства. Письменник переконаний, що духовне відродження людства починається з духовного відродження кожної людини.
Объяснение: