Києво-Печерська лавра заснована у 1051 році при Ярославі Мудрому монахом Антонієм і вважається одним з перших, по часу заснування, монастирів Київської Русі.Києво-Печерська лавра – чоловічий монастир, але, незважаючи на це, одна жінка знайшла тут притулок – Дарина, дочка російського купця, жила в лаврі під виглядом ченця. Про те, що вона жінка, дізналися лише після її смерті.Києво-Печерська лавра входить до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.На території Києво-Печерської лаври знаходиться більше 20-ти церков, кілька музеїв, ближні та дальні печери, братські корпуси, готель, трапезна і величезна кількість інших споруд.Площа території Києво-Печерської Лаври становить практично 30-ть гектарів.Гетьман Самойлович обвів Лавру земляним валом, а Петро Мазепа – кам'яною стіною.З початку 17 століття письмові джерела згадують про існування навпроти Святих воріт Лаври жіночого Вознесенського Києво-Печерського монастиря, чиєю ігуменею стала в кінці століття матір гетьмана України Івана Мазепи, яка прийняла чернецтво. У 1711-1712 рр. обитель скасували, а її черниць приєднали до числа насельниць іншого київського жіночого монастиря – Флорівського.У монастирі працювала заснована в 1616 році друкарня і в рамках боротьби з уніатством почалося друкування богослужбових і полемічних книг. Їх наступник Петро Могила завів тут училище, яке згодом було пов'язане з братнім училищем і послужило початком Києво-Могилянської колегії.Києво-Печерський "Патерик" (з відомих нам на Русі) був найдавнішим і найвідомішим. Лаврські подвижники, про які є згадки в "Патерику", здійснювали своє земне служіння в 11 – початку 13 ст. Але сам "Києво-Печерський Патерик", як єдина книга, оформився пізніше, на рубежі 14-15 ст.Велика лаврська дзвіниця була зведена в 1731-1744 рр. архітектором І.Г. Шеделем. Вона нахилена на 62 см у північно-східному напрямку і стала для свого часу найбільш грандіозною баштовою спорудою України (висота 96 м). Нахил дзвіниці пов'язаний, мабуть, з тим, що стоїть вона поблизу зсувних схилів високого правого берега Дніпра. Однак, на відміну від знаменитої Пізанської вежі, Велика Лаврська дзвіниця не "падає", тобто нахил її не збільшується.
Роль фантастики в раскрытии духовного омертвения и преобразования человека. С фантастики автор изображает возможное ужасное будущее Скруджа его смерть, которая никого не замутила. За ним никто не плакал, только бедняки пришли в его квартиру, чтобы взять несколько вещей. По контрасту к смерти Скруджа звучит рассказ о смерти малыша Тима. Вся семья Крэтчитев оплакивает его, ибо в нем горела Божья искра. Его любить за тот добрый свет, которое исходило от него, рядом с ним люди становились добрее, человечнее, милосердными. Отец Тима говорит, что лучшая память о Тиме – это жизнь в мире и согласии согласно с Божьими заповедями. Используя средства фантастики, Ч. Диккенс поднимает важные проблемы жизни и смерти, но не в физическом, а в философском смысле. Библия учит, что у человека есть две жизни и две смерти - физическая и духовная. Внешне человек может выглядеть как живой и здоровый, а на самом деле его душа мертва, если человек не творит добро для других и наоборот, жизнь умершего человека может продолжиться и после ее смерти - в памяти других, в добрых поступках, которые она оставляет после себя. В повести писатель с фантастики осуждает подлую жизнь Скруджа, которой автор считает моральной смертью, и прославляет вечную жизнь души малыша Тима, которую тот заслужил добрым отношением к людям.
Это картина увлекательная, на нее можно смотреть вечно и не понять до конца. Сейчас эту картину можно встретить в Третьяковской Галлерее. На этой картине использованы приглушенно яркие тона. Маленькая собачка была белого цвета, с коричневыми пятнами. Сама она небольшого размера. Около нее стоит миска с молоком. Собачка с радостью и с удовольствием локает молоко. На заднем плане располагается лестница, и скорее всего коробка с вещами. Мальчик был далеко от наших лет. Он был крестьянским ребенком. Это можно понять по его рубашонке. Такие носили крестьяне, она подвязана красным пояском а сама белого цвета. Он смотрит на свою любицу с любовью, с удивлением. Точного взгляда невозможно понять, потому что глаза у него опушщены.
