по лесу, композитор Эдвард Григ встретил маленькую девочку, дочь лесника по имени Дагни Педерсен, собирающую еловые шишки. Девочка была настолько прелестна и непосредственна, что Григ решил подарить ей музыку, которую напишет к её совершеннолетию. Дагни, не зная, какой подарок её ждёт, была несколько огорчена, что не получит сразу ни куклы, ни игрушечного зайца, ни ленты. Но, когда ей исполнилось 18 лет, она получила нечто большее. Будучи на концерте симфонической музыки в городском парке, Дагни услышала посвящение в свой адрес и музыку, которая наполнила её душу воспоминаниями о родном крае. Музыка всколыхнула в ней самые прекрасные чувства и, особенно, чувство благодарности к великому композитору, потому что он открыл её душе "...прекрасное, чем должен жить человек". Григ знал, что музыка делать человека чище, лучше, добрее возрождать в нём самые лучшие качества и чувства, поэтому и подарил девочке Дагни волшебные звуки.
Багато всіляких пригод було в житті героїв Марка Твена — Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна. І в кожнім епізоді виявляється дружба хлопців. Мені хочеться згадати такий епізод. Одного разу Том прокинувся з думкою, що треба неодмінно знайти скарб. Але один він не піде на його розшуки, тут потрібен товариш. Найкращим товаришем для цього виявився Гек Фіни. Том відкрив йому свої таємні плани. Він сказав, що скарби звичайно закопують під будинком, де мешкає нечиста сила, або на острові, або під сухим деревом, що має особливі прикмети. Хлопчики у своїх пошуках натрапили на покинутий будинок. Роздивляючись здаля будівлю, вони очікували, що ось-ось у вікні промайне блакитний вогник і з’явиться привид. Тому і Геку було страшно, але їх двоє, отже, разом вони зможуть подолати будь-якого ворога.. Правда, з привидами їм ще не доводилося боротися, але випробувати вдачу можна. Том і Гек підкралися до дверей, тремтячи, зазирнули усередину. Безшумно увійшли. Незабаром вони почули кроки. До будинку наближалися люди. Хлопчики піднялися на другий поверх і затаїлися. Увійшли двоє волоцюг. Один з них був індіанець Джо. Затамувавши подих, хлопці прислухалися до кожного слова. Волоцюги знайшли під однією з дощок, що геть прогнила, скриньку з золотом. Скарб забрали із собою, але хлопцям все-таки вдалося дізнатися, де вони сховали золото, і заволодіти скарбом. Том і Гек давно мріяли розбагатіти^ І раптом, коли це сталося, з’ясували, що багатство вже і не так важливо. Виявилося, що бути багатим не дуже весело. Для Гека найсправж-нісіньким багатством були ліс, річка. Гек запропонував другові: «Візьми мою частку і користуйся нею як заманеться, а мені видавай десять центів». Том на це відповів: «Ніяке багатство не стане мені на заваді, і я піду у розбійники». «Але ж ти завжди був моїм другом, і ти приймеш мене у зграю», — сказав Гек.
Врешті-решт вони вирішили, що зграя — це погано. Треба повертатися у родини. Але перед поверненням хлопці влаштували присвячення. Вони дали клятву стояти один за одного до кінця, в жодному разі не зрадити і не видати таємницю. Мені здається, що найяскравішим прикладом дружби Тома і Гека є ця розповідь про їх ставлення до знайденого золота. Звичайно кажуть, що гроші псують стосунки між людьми, а хлопці були готові віддати один одному скарби заради своєї дружби, найпростіших речей: любові до річки, лісу, до простого життя.