Васнецов Иван-Царевич на сером волке
Картина «Иван-Царевич на Сером волке» написана художником В. М. Васнецовым в 1889 году. Её сюжет был навеян русской народной сказкой о смелом и бесстрашном герое и его верном и преданном Сквозь мрачный и густой лес от погони, скачет верхом на Сером волке Иван-Царевич вместе с Еленой Прекрасной. Величественные деревья, поросшие мхом, встают у них на пути непроходимой стеной. Их зловещие ветви переплелись и не пропускают солнечных лучей.
1Жил на свете трусливый мальчик Андрюша Рыженький, который послушал свою маму и решил стать храбрым.
2Андрюша вышел на улицу и крикнул мальчишкам, что не боится их, и мальчишки его немножко побили.
3 Мама сказала Андрюшке, что мало быть храбрым, надо быть и сильным и Андрюша решил стать сильным.
4Андрюша взял палку и считая себя сильным подошел к собаке, но собака порвала ему штаны.
5Мама сказала, что надо иметь смекалку и Андрюша хотел проявить смекалку тонущего мальчика, но его лодку унесло на середину реки.
6А мама сказала Андрюшке, что самое главное - это знания, и Андрюшка решил учиться.
Євген Павлович Гребінка (або Гребінки) укр. Євген Павлович Гребінка; 21 січня (2 лютого) 1812, хутір Притулок (нині село Мар'янівка), Пирятинський повіт, Полтавська губернія [3] - 3 (15) грудня 1848, Санкт-Петербург) - російський і український поет і письменник. Старший брат академіка архітектури Миколи Гребінка.
Євген Павлович Гребінка народився 21 січня 1812 року, в батьківському маєтку Притулок, в парафії села Коровай, Пирятинського повіту, Полтавської губернії. Походив з дворянської сім'ї відставного штаб-ротмістра Павла Івановича Гребінки. Хрещеним його був колезький асесор Василь Іванович Маркович. Євген був другою дитиною в сім'ї Павла Івановича і першим в шлюбі з Надією
Іванівною Чайковської. Раннє дитинство його пройшло під домашнім дахом. Першим вихователем дитини, що живило своїми розповідями його жива уява, була няня, яка ходила за Євгеном. Наступним був домашній учитель Павло Іванович гуслити. За спогадами людей, які близько знали Євгена Павловича в дитинстві, він багато чим був зобов'язаний в своєму розвитку впливу гуслити. Дитина розвивався досить швидко.
Домашня усна хроніка розповідає, що Євген, будучи п'яти років, любив креслити крейдою на підлозі різні фантастичні літери і зображення, а шести років вже дуже порядно читав. Кудрицький, який змінив гуслити в званні домашнього наставника дітей Павла Івановича розповідав:
«Коли я жив в будинку Гребінки, Євген, роздягнувшись і лігши в ліжко, не міг заснути без книги. Мати любила його переважно перед усіма дітьми, боялася за його здоров'я, яке, на її думку, разстраівал він читанням в ліжку, співчувати і радилася з іншими, яким чином звичку його змінити, але він залишався з нею до виїзду мого.Іванович мав особливу повагу до вчених і завжди твердив, при гостях і в сімейному побуті, що єдине бажання його побачити Євгенія професором; для військової служби він призначав третього сина, Аполлона, який абсолютно схожий був на нього, а Євген схожий був на матір. Павло Іванович визначив для Євгена верхову кінь, але не дозволив йому їздити до відомого часу; на 14-му році його віку подарував йому рушницю, з якого перший досвід зробив він 29 червня 1824 року, в день іменин батька, застреливши горлиці, яку батько наказав засмажити: під час столу принесли її, і батько з самовдоволеним виглядом сказав: "личить перш делателю вкусити від плоду ". Взагалі Павло Іванович, дбав про популярність Євгена в дитинстві
Объяснение:
я вижу картину Виктора Васнецова события происходят в мире людей и в чужом мире. Художник изображает лес дремучим и сложно проходимым на деревьях растут огромные сучья.Художник изобразил Ивана Царевича мужественным, терпеливым и здоровым а Елену прекрасную хрупкой и нежной. У Елены прекрасной и Ивана Царевича очень я ркие костюмы и они за счёт этого в этом дремучем лесу. Художник изобразил на картине еще кое что маленькое но вселяет доверие деревце.Это деревце вселяет надежду Ивана Царевича и Елену прекрасную то что все закончиться благополучно.У меня складывается впечатление что надо быть терпеливым и уметь находить хорошие в чем то маленьком на примере о том дереве которое вселяет надежду