Романи Вальтера Скотта поділяються на дві основні групи: перша, присвячена недалекому минулому Шотландії, а друга, основна група романів Скотта, присвячена минулому Англії і континентальних країн.
Вальтер Скотт є одним із найвеличніших письменників світової літератури. Бальзак розглядав його романи як зразки художньої досконалості, Стендаль вважав «батьком» сучасних романістів, Гете відзивався про нього найбільшим схваленням, Пушкін називав його «шотландським чарівником».
У романах Скотт розгортає незвичайно багатий і реалістичний типаж. Це ціла галерея шотландських найрізноманітніших соціальних шарів, але переважно типів дрібної буржуазії, селянства і декласованої бідноти. Персонажі Скотта виразно конкретні, розмовляють соковитою і живою народною мовою. Вони складають тло, яке можна порівняти лише з «фальстафівським тлом» Шекспіра. На цьому фоні чимало яскраво комедійного, але поряд із комічними фігурами багато плебейських персонажів художньо рівноправних із героями з вищих верств. У деяких романах — вони головні герої, в «Единбурзькій в'язниці» героїня — дочка дрібного селянина-орендатора. Скотт в порівнянні з «сентиментальною» літературою XVIII століття, робить наступний крок на шляху демократизації роману і в той же час дає живіші образи. Але частіше все ж головні герої — це молоді люди з вищого світу, умовно ідеалізовані, позбавлені життєвості.
Історизм Скотта не обмежується цією зовнішньою, плотською стороною. Кожен його роман заснований на певній концепції історичного процесу.
Автор в своем стихотворении говорит о том, что духовная красота намного важнее чем внешняя. Он говорит об этой некрасивой девочке, как об идеальном человеке без зависти и с огромной волей к яркой и красочной жизни. Но автор боится, что ее духовную красоту могут разрушить, ведь ей могут сказать что она не красива и тогда больше не будет этого безмнерного счастья, которое она получает от жизни. Автор говорит нам, чтобы мы не судили людей по одёжке( внешней красоте), а смотрели глубже - прямо в душу.
он полюбил девушку,даже имел планы на ней жениться.И вот на балу он знакомиться с ее отцом,он от него в восторге,как он говорит,как танцует с дочерью.И как-то он идет по улице и видит,что через строй солдат гонят заключенных и этот строй избивает палками этих доходяг.Спины уже как месиво,уже солдатам жалко их.Но начальник приказывает продолжать и ту тИван Васильевич видит,что этот начальник отец невесты. У него все перевернулось в душе.И после когда он видел невесту,перед глазами стояли те несчастные. Он решил с ней расстаться
Втілення Вальтера Скотта
Объяснение:
Романи Вальтера Скотта поділяються на дві основні групи: перша, присвячена недалекому минулому Шотландії, а друга, основна група романів Скотта, присвячена минулому Англії і континентальних країн.
Вальтер Скотт є одним із найвеличніших письменників світової літератури. Бальзак розглядав його романи як зразки художньої досконалості, Стендаль вважав «батьком» сучасних романістів, Гете відзивався про нього найбільшим схваленням, Пушкін називав його «шотландським чарівником».
У романах Скотт розгортає незвичайно багатий і реалістичний типаж. Це ціла галерея шотландських найрізноманітніших соціальних шарів, але переважно типів дрібної буржуазії, селянства і декласованої бідноти. Персонажі Скотта виразно конкретні, розмовляють соковитою і живою народною мовою. Вони складають тло, яке можна порівняти лише з «фальстафівським тлом» Шекспіра. На цьому фоні чимало яскраво комедійного, але поряд із комічними фігурами багато плебейських персонажів художньо рівноправних із героями з вищих верств. У деяких романах — вони головні герої, в «Единбурзькій в'язниці» героїня — дочка дрібного селянина-орендатора. Скотт в порівнянні з «сентиментальною» літературою XVIII століття, робить наступний крок на шляху демократизації роману і в той же час дає живіші образи. Але частіше все ж головні герої — це молоді люди з вищого світу, умовно ідеалізовані, позбавлені життєвості.
Історизм Скотта не обмежується цією зовнішньою, плотською стороною. Кожен його роман заснований на певній концепції історичного процесу.