Гоме́р - легендарний давньогрецький поет, якого вважають автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу. В «Одіссеї» міститься перше у писемних джерелах повідомлення, що стосується найдавнішого населення на території України — кіммерійців[3]. В античності Гомеру приписувалося авторство й інших творів (див. кіклічні поеми; від деяких з них збереглися фрагменти). Сукупність проблем, пов'язаних з особою Гомера і його відношенням до «Іліади» та «Одіссеї», про час виникнення, склад і взаємозв'язок окремих частин цих поем становлять знамените не тільки в порівняльному літературознавстві, а й у всій науці про античний світ «Гомерівське питання». Вважається національним народним героєм Греції[
Практично в усі періоди європейської літератури «Іліада» та «Одіссея» розглядалися як вершина епічної поезії. З цим погоджувалися і критики, і поети. За зразок першої половини «Енеїди» Вергілій взяв «Одіссею», а другої половини — «Іліаду». Тому письменники, що жили після Вергілія, і були мало знайомі з Гомером, самі того не усвідомлюючи, сприймали давньогрецького поета за посередництвом Вергілія. Горацій ставить Гомера вище всіх інших епічних авторів. У своєму надзвичайно впливовому творі «Мистецтво поезії» він звеличує майстерність Гомера у викладі, побудові сюжету й образів героїв. Саме Горацій, відштовхуючись від «Одіссеї», пустив у загальний обіг принцип, що епос варто починати посередині дії. Навіть у ті часи, коли грецька мова була на Заході практично невідомою, Гомера продовжували шанувати (див. Данте Аліг'єрі).
Епічні автори доби Відродження і пізніших періодів європейської літератури діяли, оглядаючись на Гомера. У порівняно недавні часи, особливо у зв'язку з пошаною романтиків до грецької культури на початку XIX століття, багато ліриків і прозаїків надихалися поемами Гомера і черпали з них матеріал для творчості. Настільки різні і по техніці, і стосовно традиції автори, як Альфред Теннісон і Джеймс Джойс, написали на тему «Одіссеї» свої твори. Однак у період з XVI по XVIII століття більший інтерес виклика́ла політична по темі «Іліада», що знайшло відображення у Вільяма Шекспіра й Жана Расіна. Серед античних авторів, що випробували на собі вплив Гомера, можна назвати Піндара, Есхіла, Софокла, Евріпіда, Квінта Еннія, Овідія, Плутарха, серед пізніших Педро Кальдерона, Джона Драйдена, Джамбаттіста Віко, Йоганна Вольфганга Ґете, Джованні Пасколі і Жана Жироду. Цей вплив існує і понині. Новогрецький поет Н. Казандзакіс склав до «Одіссеї» величезне продовження на 33 333 рядки. Практично щороку з'являються значні твори в руслі неогомерівської традиції.
«Тарас Бульба» - это произведение, которое несет в себе глубочайшие нравственные вопросы. Это историческая повесть, в которой большое количество действующих лиц. Она была написана Гоголем в 1835 году. Характеры произведения В сочинении по повести Гоголя «Тарас Бульба» можно указать, что в произведении фигурирует большое количество героев, представляющих собой целую галерею подлинно национальных характеров. Они отображают облик всего народа, его традиции, а также черты характера, присущие истинным героям: самоотверженность, героизм, любовь к родине. С другой стороны, стоит отметить, что герои повести изображены автором очень реалистично. Им присущи обыкновенные человеческие чувства, которые свойственны каждому вне зависимости от эпохи. Образ Бульбы В работе над сочинением по повести «Тарас Бульба» необходимо также рассказать и о главном герое повести. Это казак по имени Тарас Бульба. Данный персонаж не имеет реального прототипа в истории. Тарас является настоящим воином, который многое повидал на своем веку. Возвращение сыновей из учения – настоящая радость для отца. Однако он сдержать свои эмоции и не дает матери вдоволь налюбоваться на своих сыновей. Почти сразу старый казак начинает собираться в дорогу, чтобы показать Остапу и Андрию жизнь на Сечи. Бульба отличился во время участия во многих боях, он всегда стремился первым рваться в битву. Ему не по сердцу, что Польша оказывала влияние на дворянство. Старый казак не одобрял того, что знатные люди стремились походить на поляков. Тарас Бульба – простой человек. Польские паны между тем унижали простых жителей, притесняли их. В сочинении по повести "Тарас Бульба" можно указать, что старый казак установил для себя три правила, согласно которым можно было браться за саблю. Во-первых, если кто-то не оказывает почитания старшим казакам; во-вторых – если происходило глумление над православной верой; в-третьих – правым делом для него было поднять саблю на басурмана или турка. - Читайте подробнее на SYL.ru: https://www.syl.ru/article/367838/sochinenie-po-povesti-taras-bulba-osobennosti-i-harakteristika-ger...
1. Вася мальчик очень симпатичный, довольно не плохо одет. 2. Он очень хороший мальчик, который всегда готов прийти на отзывчевый. 3. Жители подземелья вызывают у него чувство жалости. 4. Вася относится к людям с пониманием, и очень хочет с ними подружиться. 5. В конце повести Вася поступил очень хорошо, когда Маруся заболела, он попросил куклу у своей сестры и дал поиграть этой куклой больной девочке. Он знал что это подарок его умершей мамы Соне, но он не побоялся отца и пришёл на своей маленькой подруге.
Відповідь:
Гоме́р - легендарний давньогрецький поет, якого вважають автором «Іліади» та «Одіссеї», двох славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу. В «Одіссеї» міститься перше у писемних джерелах повідомлення, що стосується найдавнішого населення на території України — кіммерійців[3]. В античності Гомеру приписувалося авторство й інших творів (див. кіклічні поеми; від деяких з них збереглися фрагменти). Сукупність проблем, пов'язаних з особою Гомера і його відношенням до «Іліади» та «Одіссеї», про час виникнення, склад і взаємозв'язок окремих частин цих поем становлять знамените не тільки в порівняльному літературознавстві, а й у всій науці про античний світ «Гомерівське питання». Вважається національним народним героєм Греції[
Практично в усі періоди європейської літератури «Іліада» та «Одіссея» розглядалися як вершина епічної поезії. З цим погоджувалися і критики, і поети. За зразок першої половини «Енеїди» Вергілій взяв «Одіссею», а другої половини — «Іліаду». Тому письменники, що жили після Вергілія, і були мало знайомі з Гомером, самі того не усвідомлюючи, сприймали давньогрецького поета за посередництвом Вергілія. Горацій ставить Гомера вище всіх інших епічних авторів. У своєму надзвичайно впливовому творі «Мистецтво поезії» він звеличує майстерність Гомера у викладі, побудові сюжету й образів героїв. Саме Горацій, відштовхуючись від «Одіссеї», пустив у загальний обіг принцип, що епос варто починати посередині дії. Навіть у ті часи, коли грецька мова була на Заході практично невідомою, Гомера продовжували шанувати (див. Данте Аліг'єрі).
Епічні автори доби Відродження і пізніших періодів європейської літератури діяли, оглядаючись на Гомера. У порівняно недавні часи, особливо у зв'язку з пошаною романтиків до грецької культури на початку XIX століття, багато ліриків і прозаїків надихалися поемами Гомера і черпали з них матеріал для творчості. Настільки різні і по техніці, і стосовно традиції автори, як Альфред Теннісон і Джеймс Джойс, написали на тему «Одіссеї» свої твори. Однак у період з XVI по XVIII століття більший інтерес виклика́ла політична по темі «Іліада», що знайшло відображення у Вільяма Шекспіра й Жана Расіна. Серед античних авторів, що випробували на собі вплив Гомера, можна назвати Піндара, Есхіла, Софокла, Евріпіда, Квінта Еннія, Овідія, Плутарха, серед пізніших Педро Кальдерона, Джона Драйдена, Джамбаттіста Віко, Йоганна Вольфганга Ґете, Джованні Пасколі і Жана Жироду. Цей вплив існує і понині. Новогрецький поет Н. Казандзакіс склав до «Одіссеї» величезне продовження на 33 333 рядки. Практично щороку з'являються значні твори в руслі неогомерівської традиції.