Енгельгардт віддав мене на чотири роки «разных живописных дел цеховому мастеру, некоему Ширяеву». Я брав участь в оздобленні приміщень сенату і синоду. Мені все цікаво. Петербург – величезне місто, я бував у різних митців.
Іван Сошенко. Одного разу в Літньому саду я побачив цього юнака, що перемальовував статуї. Познайомив його з видатними діячами російської й української культур: Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою. Друзі вирішили визволити його з кріпацтва. Для цього вони розіграли в лотерею портрет В.Жуковського (демонстрація портрета В. Жуковського), написаний К.Брюлловим, і за 2 500 крб. викупили Тараса у поміщика. Це сталося 22 квітня 1838 року.
Тарас Шевченко. Я був щасливий, на деякий час в мене навіть вселився світський біс. Але мене тягло малювати. Я вчився. Невдовзі рада Академії мистецтв нагородила мене трьома срібними медалями за картини.
Все частіше захоплювала мене література. Перші твори мої опублікував Є.Гребінка, а пізніше, 1840 року, я написав 8 творів і об’єднав назвою «Кобзар».
3.Учень виступає із самостійно підготовленим повідомленням.
Історія написання та видання вірша «Думка» («Тече вода в синє море…»).
Є. Гребінка в листі до Г.Ф. Квітки-Основ’яненка від 18 листопада 1838 р. про передання Шевченком творів для публікації в альманасі «Ластівка»: «Він мені дав гарних стихів на збірник». Автограф не відомий. У кінці 1838 року Шевченко передав Є. Гребінці текст вірша разом з кількома іншими творами для публікації в альманасі «Ластівка».
У першодруці вірш помилково приєднано до поезії «На вічку пам'ять Котляревському». У складальному рукопису «Ластівки» ці вірші містились як окремі твори: під поезією «На вічну пам'ять Котляревському» рукою переписувача було написано: «Т. Шевченко», вірш «Тече вода в синє море…» поет підписав власноручно: «Т. Шевченко».
Теорія літератури. Запис до літературознавчого словничка.
Ліричний твір – художній твір, у якому через образ ліричного героя висловлюються авторські думки, емоції, почуття..Виразне читання.
Учитель, а потім кілька учнів виразно читають вірш «Думка» («Тече вода в синє море…».Складання паспорта вірша.
Цари́цыно — дворцово-парковый ансамбль на юге Москвы; заложен по повелению императрицы Екатерины II в1776 году. Находится в ведении музея-заповедника «Царицыно», основанного в1984 году.
Это исторически сложившаяся, наиболее известная и благоустроенная часть особо охраняемой природной территории (ООПТ) «Царицыно», расположенной между московскими районами Царицыно,Бирюлёво Восточное, Орехово-Борисово Южное и Орехово-Борисово Северное.
Царицынский дворцово-парковый ансамбль, занимающий площадь более 100 гектаров, расположился на холмистой пересечённой оврагами местности, на месте бывшей усадьбы князейКантемиров и унаследовал некоторые её черты. Территория ансамбля и парка ограничена с северо-востока и юга двумя глубокими оврагами, с запада —Царицынскими прудами, с востока — комплексом оранжерей[1][2].
Царицыно является важнейшим памятником так называемой «русской готики» (псевдоготики); над созданием императорской резиденции в течение 20 лет работали последовательно два наиболее известных архитектора своей эпохи — Василий Баженов и Матвей Казаков[3]. Царицыно — самая крупная в Европе псевдоготическая постройка XVIII века и единственный дворцовый комплекс, разработанный в этом стиле[3]. Особенности дворцово-паркового ансамбля во многом определили новое направление в русском зодчестве: в разных концах бывшей Российской империи существует немало сооружений конца XVIII и начала XIX века, которые созданы под влиянием Царицына[4].
Самозабвенная работа над царицынским ансамблем, ставшим одной из вершин творчества яркого[5] и неординарного[6]зодчего В. И. Баженова, обернулась для него в то же время тяжёлой жизненной драмой[7][8].
Царицынский пейзажный парк, заложенный вместе с дворцовым комплексом, стал одним из первых пейзажных парков России внепетербургских дворцово-парковых ансамблей[9].
Стихотворения Пушкина светят всем ровным светом и понятны каждому, от мала до велика: влюбленным, детям, старикам, усталым работникам. Каждый найдет в них что-то для себя. До Пушкина, писали в основном тяжеловесные, прославляющие оды, его поэзия буквально обновила язык. Современный литературный язык сложился под влиянием великого поэта. На нем мы выражаем мысли, пишем, знакомимся с образцами человеческой мысли. Лирика Пушкина - это ещё и кладезь сюжетов, без которых была бы сильно обеднена русская классика и словесность в целом.
Енгельгардт віддав мене на чотири роки «разных живописных дел цеховому мастеру, некоему Ширяеву». Я брав участь в оздобленні приміщень сенату і синоду. Мені все цікаво. Петербург – величезне місто, я бував у різних митців.
Іван Сошенко. Одного разу в Літньому саду я побачив цього юнака, що перемальовував статуї. Познайомив його з видатними діячами російської й української культур: Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою. Друзі вирішили визволити його з кріпацтва. Для цього вони розіграли в лотерею портрет В.Жуковського (демонстрація портрета В. Жуковського), написаний К.Брюлловим, і за 2 500 крб. викупили Тараса у поміщика. Це сталося 22 квітня 1838 року.
Тарас Шевченко. Я був щасливий, на деякий час в мене навіть вселився світський біс. Але мене тягло малювати. Я вчився. Невдовзі рада Академії мистецтв нагородила мене трьома срібними медалями за картини.
Все частіше захоплювала мене література. Перші твори мої опублікував Є.Гребінка, а пізніше, 1840 року, я написав 8 творів і об’єднав назвою «Кобзар».
3.Учень виступає із самостійно підготовленим повідомленням.
Історія написання та видання вірша «Думка» («Тече вода в синє море…»).
Є. Гребінка в листі до Г.Ф. Квітки-Основ’яненка від 18 листопада 1838 р. про передання Шевченком творів для публікації в альманасі «Ластівка»: «Він мені дав гарних стихів на збірник». Автограф не відомий. У кінці 1838 року Шевченко передав Є. Гребінці текст вірша разом з кількома іншими творами для публікації в альманасі «Ластівка».
У першодруці вірш помилково приєднано до поезії «На вічку пам'ять Котляревському». У складальному рукопису «Ластівки» ці вірші містились як окремі твори: під поезією «На вічну пам'ять Котляревському» рукою переписувача було написано: «Т. Шевченко», вірш «Тече вода в синє море…» поет підписав власноручно: «Т. Шевченко».
Теорія літератури. Запис до літературознавчого словничка.
Ліричний твір – художній твір, у якому через образ ліричного героя висловлюються авторські думки, емоції, почуття..Виразне читання.
Учитель, а потім кілька учнів виразно читають вірш «Думка» («Тече вода в синє море…».Складання паспорта вірша.