С пятилетнего возраста отдан был он на руки стремянному Савельичу... Под его руководством к двенадцати годам выучился недоросль русской … К этому времени наняли ему француза, мосье Бопре. В отечестве своем Бопре был парикмахером, в Пруссии солдатом, в России решил сделаться учителем. Мало смысля в науке, он был добрым малым, но ветреным и беспутным. Увлекался вином и сенными девками, за что изгнан со двора Гриневых…Этим и закончилось воспитание Петруши. Едва минуло ему шестнадцать лет, отец решает отправить Петрушу на службу, но не в Петербург, как тот мечтал, а в в Оренбург… Пускай послужит он в армии, да потянет лямку, да понюхает пороху…
Хотів би жити знов у горах...
(за творчістю Дж. Байрона)
Так написав великий англійський поет Джордж Байрон. Аристократ за походженням, що успадкував титул лорда. Закінчив аристократичну школу, Кембриджський університет. Це була дуже цікава і освічена людина. Забезпечене і спокійне життя Байрон проміняв на визвольну боротьбу грецького народу проти турецького поневолення, успадкувавши бунтівний дух своїх шотландських предків. За легендою, Байрон наказав поховати своє серце у Греції.
Такого ж бунтівного духу сповнена і його поезія "Хотів би жити знов у горах...". Поета ваблять "темні урвища і хребти", "пустка дика й хмура", "небо грозове". Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається випробування на міцність. Його ідеалом є орел — він не боїться сонця й літає вище за всіх птахів. Для поета — це висота духу, не обтяженого земними клопотами і наділеного "незлобним серцем".