Мораль басни «Петух, Кот и Мышонок» в том, что не надо делать заключения лишь по внешнему облику. Иногда обольстительные и милые люди представляют для нас угрозу.
Объяснение:
ответ:Більшість чайок не завдають собі клопоту, аби дізнатися щось про політ, – хіба що найнеобхідніше: як долетіти від берега до їжі та повернутися назад. Для більшості чайок головне – їжа, а не політ. А цієї чайки політ був важливішим за їжу. Джонатан Лівінгстон над усе любив літати.»
Зграя вважає, що вони не здатні пізнати сенс життя, бо він недосяжний, вони кинуті у цей світ лише для того, щоб їсти та жити доти, доки вистачить сил. З цим категорично не згоден Джонатан, яким керує жага пізнання: «Тисячі років ми рискаємо в пошуках риб’ячих голів, але зараз нарешті стало зрозуміло, навіщо ми живемо: щоб пізнавати, відкривати нове, бути вільними».
Объяснение:Разом із Джонатаном, ми розуміємо, що в цьому світі немає нічого неможливого,все залежить лише від сили духу і спрямованості того, хто прагне до чогось. Він не хотів бути так як всі. Джонатан не хотів жити в світі чайок, яким політ був потрібен тільки для того, щоб добувати собі їжу. Він тренувався і вважав, що відчуття польоту – це шлях до досконалості. Відкривши в собі безмежні можливості, Джонатан хотів надихнути цим прагненням інших. Навчити інших бути істинними чайками. Він умів прощати та допомагав іншим усвідомити своє призначення.
Это была дешевая меблированная квартирка за восемь долларов в неделю. «В обстановке не то чтобы вопиющая нищета, но скорее красноречиво молчащая бедность». Эта фраза напоминает заглавие стихотворения Бёрнса «Честная бедность». Видно, что герои с достоинством терпят обстоятельства, в которых им приходится жить. Но главное, что в доме царит любовь, здесь все одушевлено, даже буквы на карточке с именем хозяина: «Буквы в слове «Диллингхем» потускнели, словно не на шутку задумавшись: а не сократиться ли им в скромное и непритязательное «Д»?»
Не делай преждевременных выводов, нельзя судить о ком – то по внешности
Объяснение: