Здавна прихід весни символізував початок нового життя. Люди влаштовували свято масляниця. Вони вітали весну і проганяли зиму. Дійсно весна несе з собою нове життя і гарний настрій. У холодну зиму люди сидять вдома, звірі зимують в своїх норах, а птахи відлітають в теплі краї. Проте приходить весна і все оживає. Від її приходу стає тепліше і світліше не тільки на вулиці, але і на душі. Люди скучили по теплому і ласкавому сонцю.
Іноді важко ввійти весні в свої володіння. Зима не хоче віддавати свої володіння, Снігова королева ще хоче сидіти на своєму троні. Однак у весни достатньо сил і союзників, щоб по праву зайняти своє місце. Дуже доводиться воювати весні з зимою. Так в теплі дні можуть надійти хмари і початися метелиця. І таке протистояння може тривати до середини квітня. Однак, як би не намагалася зима, сили її покидають, і вона змушена прийняти свою поразку. І вже після цього весна розгуляється. Весняні дощі, теплі дні говорять про те що прийшла весна. Не що не підтверджує це так як перша весняна гроза, після якої, можна сказати з упевненістю, що прийшла весна.
В повести-сказке А. Погорельского необычный сюжет, в ней реальное переплетается с фантастическим. Реальное — жизнь десятилетнего мальчика Алёши в пансионе в Петербурге, фантастическое — его грёзы о подземном царстве гномов.
Действие в произведении динамично и увлекательно. Однажды Алёша Чернушку — чёрную курицу, скрашивавшую его одиночество. Чернушка в благодарность за своё провела мальчика в подземное царство гномов. Подземный король подарил Алёше волшебное семечко. Теперь, ничего не делая, ничего не уча, мальчик всегда знал свой урок. От успехов у него вскружилась голова, он зазнался, стал плохим товарищем.
Постепенно он абсолютно отвык работать и уже не мог запомнить урок, когда потерял волшебное семечко. А испугавшись наказания, выдал тайну пребывания гномов в подземелье. Сказка заканчивается болезнью Алёши, его выздоровлением и возвращением к жизни, к самому себе, прежнему.
Образ главного героя вызывает симпатии и пробуждает сопереживание. Алёша — добрый, смелый, впечатлительный мальчик. Он заблуждается, совершает ошибки, но одновременно и задумывается над серьёзными вопросами: в чём настоящая ценность человека? Что такое верность слову? Что может случиться, если не прислушиваться к голосу совести?
Автор произведения призывает читателя: будь честным, трудолюбивым, скромным. А последняя сцена — прощание Чернушки с Алёшей, волнение покидающего своё царство маленького народа, отчаяние главного героя от осознания непоправимости его опрометчивого поступка — серьёзный нравственный урок, преподанный нам талантливым писателем.
Объяснение: