ответ: помириться
Объяснение:
Кирила Петровича предпринял попытку помириться
с Дубровским: "От природы не был он корыстолюбив,
желание мести завлекло его слишком далеко, совесть
его роптала.
Он знал, в каком состоянии находился его противник,
товарищ его молодости,
и победа не радовала его сердца".
В душе Троекурова происходила борьба между низкими
и благородными чувствами.
«"Удовлетворенное мщение и властолюбие" боролись
с привязанностью к старому товарищу.
Победило последнее, и Троекуров направился в
Кистеневку с намерением помириться со старым
своим соседом, "уничтожить и следы ссоры,
возвратив ему достояние".
Примирение не состоялось.
Больной Дубровский умер при виде своего "друга» ".
Кирила Петрович, услышав от Гриши приказ молодого
Дубровского поскорее убираться,
пока его не выгнали, был приведен в неописуемую
ярость.
Теперь уже и Владимир приобрел в лице Троекурова
грозкого врага, который не простит дерзкого
оскорбления, нанесенного ему в присутствии
крепостных.
пан Журден :
Головний герой «Міщанин» - пан Журден, дрібний буржуа, який мріє стати повноправним представником вищого суспільства. Дурний і простодушна людина, що має великі статки, він наївно вірить в те, що за до грошей можна купити собі аристократичне походження. Він грубий і вульгарний невіглас, платить величезні гроші своїм вчителям, сподіваючись з їх до досягти вишуканих манер і дворянського величі. Витрачає багато грошей на послуги кравців, наївно думаючи, що одяг додасть йому вишуканості та лиску.
дружина Журдена :
У «Міщанині» героїня, яка є повною протилежністю свого чоловіка. Це освічена, вихована і розумна жінка, тверезо оцінює можливості, не прагне до недосяжним цілям. Практична і розважлива. Розумно користується тим, що має, намагається напоумити свого чоловіка. Думаючи про майбутнє дочки, сподівається на людину, яка буде дорівнює їй розумом і положенням в суспільстві.
Дорант:
Граф є представником аристократії, дружить з Журденом з меркантильних цілей. Марнославний і хитромудрий. Користуючись безпосередністю і простодушної наївністю Журдена, без докорів сумління презентує маркіза його подарунки, як свої особисті. Він в курсі майбутнього розіграшу, але не попереджає Журдена про те, готуючись сам лицемірно посміятися над дурнуватим простаком.
Маркиза:
Вдовствующая маркіза Доримена, представниця іменитого дворянського роду. Щоб заслужити її прихильність, Журден і творить всі свої нерозсудливості. Лицемірна і брехлива, маркіза користується його благодіяннями.
Мюсіль:
Молода дівчина, дочка пана і пані Журба. Являє собою нове покоління. Мюсіль добре вихована, розумна і винахідлива дівчина. Рішуча і щира. Мюсіль закохана в Клеонта, і не уявляє життя без нього. Рішуче відмовляється виходити заміж за іншого, не здогадуючись, що це переодягнений Клеонт.
Клеонт:
Молодий, благородна людина, закоханий в Мюсіль, але не має дворянського походження, і Журден проти того, щоб він став його зятем. Слуга придумав переодягнути його знатним турком, і так отримати згоду Журдена. Журден власноруч з'єднав руки закоханих, і благословив.
1. Отношение к аристократии
Павел Петрович: "Я хочу только сказать, что аристократизм — принсип, а без принсипов жить в наше время могут одни безнравственные или пустые люди".Базаров: "Аристократизм, либерализм, прогресс, принципы, — говорил между тем Базаров, — подумаешь, сколько иностранных... и бесполезных слов! Русскому человеку они даром не нужны".2. Отношение к нигилизму
Аркадий: "Мы ломаем, потому что мы сила" - (Здесь контекстно: нигилизм как сила изменить общественные устои).Павел Петрович: "прежде они просто были болваны, а теперь они вдруг стали нигилисты" .3. Отношение к простому народу
Базаров: "— Стало быть, вы идете против своего народа?— А хоть бы и так? ... коли он заслуживает презрения!".
Павел Петрович: "Нет, русский народ не такой, каким вы его воображаете. Он свято чтит предания, он — патриархальный, он не может жить без веры...".4. Отношение к искусству, природе
Базаров: "Мы занимаемся вздором, толкуя о каком-то искусстве, бессознательном творчестве … Рафаэль гроша медного не стоит, да и они не лучше его. Природа не храм, а мастерская, и человек в ней работник". Павел Петрович: "Он посмотрел кругом, как бы желая понять, как можно не сочувствовать природе … не позволят вам попирать ногами свои священнейшие верования "