ответ:Сучасна людина зазнала багатьох змін, і вони були досить різкими. Наше життя полегшилось з одного боку. В першу чергу це стрімка автоматизація праці, особливо в побуті. Тепер людині не обов'язково виживати серед дикої природи, багато працювати щоб створити мінімальний комфорт для життя. Побутова техніка взяла на себе багато роботи. Звісно змінились поняття моди, зовнішньо ми відрізняємось від попередніх поколінь. Але найголовніші зміни стались в нашій голові - у світогляді й в мислення.
ответ:Сучасна людина зазнала багатьох змін, і вони були досить різкими. Наше життя полегшилось з одного боку. В першу чергу це стрімка автоматизація праці, особливо в побуті. Тепер людині не обов'язково виживати серед дикої природи, багато працювати щоб створити мінімальний комфорт для життя. Побутова техніка взяла на себе багато роботи. Звісно змінились поняття моди, зовнішньо ми відрізняємось від попередніх поколінь. Але найголовніші зміни стались в нашій голові - у світогляді й в мислення.Сучасна людина досі ще не навчилась жити в сучасному світі, яка так мінливий і швидко змінюється. Дуже багато чого нам треба обдумати, зважити та вирішити. Я вірю в людину і вірю, що вона опанує і ці труднощі.
ответ:Сучасна людина зазнала багатьох змін, і вони були досить різкими. Наше життя полегшилось з одного боку. В першу чергу це стрімка автоматизація праці, особливо в побуті. Тепер людині не обов'язково виживати серед дикої природи, багато працювати щоб створити мінімальний комфорт для життя. Побутова техніка взяла на себе багато роботи. Звісно змінились поняття моди, зовнішньо ми відрізняємось від попередніх поколінь. Але найголовніші зміни стались в нашій голові - у світогляді й в мислення.Сучасна людина досі ще не навчилась жити в сучасному світі, яка так мінливий і швидко змінюється. Дуже багато чого нам треба обдумати, зважити та вирішити. Я вірю в людину і вірю, що вона опанує і ці труднощі.
Дякую за увагу
Объяснение:
Я правду сказал. Вы меня обидеть хотели, назвав мужиком, а я вам доказал, что добрый мужик иной куда лучше сердитой маленькой барышни…
– Назад! В город! Туда, где сверкают огоньки! Где ходят люди! Туда, туда скорее! Я сбилась с дороги! Впереди страшный черный лес, где не может быть жилья Нюры… Ни кладбища, ни церкви! Назад, скорее!.. – так говорила я себе, делая напрасные усилия подняться, и тут же почувствовала, что не в силах пошевелить ни рукой, ни ногой. Ноги нестерпимо ныли и горели, и руки горели, и лицо, и все тело. Я не могла сделать ни шагу больше в таком состоянии…
Ах, я нигде не училась, – чистосердечно призналась та, – у нас есть ученица одна в школе, так та показывала нам, как мазурку танцевать надо, и польку, и вальс.
Иваныч был славный старик, любил нас, маленьких, и всегда жалел наказанных.)
На маленькой фигурке длинная белая сорочка, в каких рисуют ангелов, и лицо у фигурки - настоящее лицо ангелочка, беленькое-беленькое, как сахар. Но то, что фигурка принесла с собою и протягивала мне своей крошечной лапкой, никогда не принесет ни один ангел. Это что-то - не что иное, как огромный кусок толстой ливерной колбасы.
Точно я была ее давнишним и злейшим врагом, которого она ненавидела всей душой.
Машу решили отправить в Оренбург, чтобы обезопасить её от происходящего.