Американський новеліст О. Генрі написав майже 400 оповідань і один роман «Королі та капуста». Критики нерідко називають О. Генрі «великим утішником» і розважальним письменником. Так, в його оповіданнях є щось райдужне і казкове. Його герої — типові маленькі люди — часто зазнають поразки своїх ілюзій. Нерідко їм на до О. Генрі закликає його величність Добрий Випадок, який забезпечує щасливу кінцівку подій, та ідеали вірності, дружби, любові перемагають. Здається, ніби письменник просто задовольняв смак своїх читачів, здебільшого представників середніх класів. Але таке пояснення було б надто спрощеним. Навпаки, він бачив їх надто гостро (принаймні його блукання світом і в'язниця навчили цього). Причину казковості естетики О. Генрі, як і схильності до щасливих кінцівок, швидше, слід шукати в гуманістичній спрямованості й демократизмі його творчості. Він завжди щиро вірив у можливість щасливого життя тих пересічних американців, яких із такою любов'ю і симпатією зображує на сторінках своїх книг. Він прагнув подарувати простим людям велике свято Різдва.
Цікаво, що О. Генрі увійшов у світову літературу саме як гуморист, хоча сатиричних творів у його творчості не так багато. Найвідомішою його спробою в цьому жанрі є пародійно-гумористичний роман «Королі та капуста». На думку самого письменника, він створив трагічний водевіль, «комедію, пошиту зі строкатих клаптиків». Цей перший і єдиний роман (а точніше, низка самостійних новел) стосується теми відносин між США і Латинською Америкою. Дія відбувається у вигаданій центральноамериканській країні Анчурії. Проте і в цьому, суто сатиричному творі, О. Генрі був швидше письменником гумористично-ліричного плану, ніж соціальним сатириком.
У творах О. Генрі нас вражає безліч глибоких думок і влучних . Та й не всі його новели такі безхмарно світлі і веселі, як, наприклад, «Вождь червоношкірих». Є серед них чимало сумних («Дари волхвів», «Останній листок») або трагічних («Місто без подій»). Гостро в його творах відчувається самотність людини, а також жорстокість і байдужість сучасного світу. З погляду письменника, життя — не комедія і не трагедія, а примхливе поєднання і того, й іншого. Новели О. Генрі — тісне співіснування смішного і сумного, кумедного і драматичного.
Наприклад, у новелі «Дари волхвів» бідне подружжя — Джим і Делла напередодні Різдва
План: 01. Можно ли заменить книгу? 02. Мое отношение к книге. 03. Мои любимые страницы. 04. Значение книги для читателя.
Любите книгу: она разобраться вам в пестрой путанице мыслей, она научит вас уважать человека. М.Горький Прогресс идет вперед. Мы может найти любую информацию, несколько раз щелкнув клавишей на телефоне, ноутбуке, любом другом электронном носителе. Все меньше в руках у людей становится простых бумажных книг. Значит, они скоро исчезнут или будут храниться только в библиотеках, музеях? Мне кажется, что этого не случиться. Всегда будут люди, читающие обычную книгу, шелестящие страницами. К их числу принадлежу и я. Книга для меня – это целый мир, в котором происходят невероятные события. Она хороший советчик и собеседник. Я обращаюсь к ней, когда мне грустно или весело, я тревожусь или пытаюсь найти оправдание собственному поступку. Мне интересно поведение героев романа, тонкое описание природы, захватывающий детективный или приключенческий сюжет. Рядом с хорошей книгой я становлюсь лучше, умнее, серьезнее. Фильм, как бы он хорошо не был снят, никогда не заменит книжных страниц. Он не дает времени подумать над поступком героя, упрощает характеры, ведь за час-два экранного времени нельзя полностью воплотить замысел автора. Чтение русской классики показало мне все богатство родного языка. Не случайно, русскую литературу называют «святой». Нигде больше не встречается более точных описаний характеров людей, их поступков, чем в произведениях А.С.Пушкина, М.Ю.Лермонтова, Л.Н.Толстого, В.Г.Короленко. Приключенческие романы Д.Дэфо, Р.Л.Стивенсона, Ж.Верна, Б.Акунина поражают фантазией авторов, лихостью сюжетов, эффектными развязками и обязательной победой героев. У В.Бианки, М.Пришвина, К.Паустовского есть тонкие описания природы, жизни птиц и животных. Они учат любить и беречь окружающий мир. Каждый раз волнительно читать произведения о Великой Отечественной войне, о героизме простого человека, о стремлении побеждать «всем смертям назло», о ценности любой жизни. Главное в книге – поведение человека, его мысли, поступки, дела. Мы примериваем действия героя на себя, думаем, как бы мы поступили на его месте. Это заставляет нас оценить себя и измениться, стать лучше.
Американський новеліст О. Генрі написав майже 400 оповідань і один роман «Королі та капуста». Критики нерідко називають О. Генрі «великим утішником» і розважальним письменником. Так, в його оповіданнях є щось райдужне і казкове. Його герої — типові маленькі люди — часто зазнають поразки своїх ілюзій. Нерідко їм на до О. Генрі закликає його величність Добрий Випадок, який забезпечує щасливу кінцівку подій, та ідеали вірності, дружби, любові перемагають. Здається, ніби письменник просто задовольняв смак своїх читачів, здебільшого представників середніх класів. Але таке пояснення було б надто спрощеним. Навпаки, він бачив їх надто гостро (принаймні його блукання світом і в'язниця навчили цього). Причину казковості естетики О. Генрі, як і схильності до щасливих кінцівок, швидше, слід шукати в гуманістичній спрямованості й демократизмі його творчості. Він завжди щиро вірив у можливість щасливого життя тих пересічних американців, яких із такою любов'ю і симпатією зображує на сторінках своїх книг. Він прагнув подарувати простим людям велике свято Різдва.
Цікаво, що О. Генрі увійшов у світову літературу саме як гуморист, хоча сатиричних творів у його творчості не так багато. Найвідомішою його спробою в цьому жанрі є пародійно-гумористичний роман «Королі та капуста». На думку самого письменника, він створив трагічний водевіль, «комедію, пошиту зі строкатих клаптиків». Цей перший і єдиний роман (а точніше, низка самостійних новел) стосується теми відносин між США і Латинською Америкою. Дія відбувається у вигаданій центральноамериканській країні Анчурії. Проте і в цьому, суто сатиричному творі, О. Генрі був швидше письменником гумористично-ліричного плану, ніж соціальним сатириком.
У творах О. Генрі нас вражає безліч глибоких думок і влучних . Та й не всі його новели такі безхмарно світлі і веселі, як, наприклад, «Вождь червоношкірих». Є серед них чимало сумних («Дари волхвів», «Останній листок») або трагічних («Місто без подій»). Гостро в його творах відчувається самотність людини, а також жорстокість і байдужість сучасного світу. З погляду письменника, життя — не комедія і не трагедія, а примхливе поєднання і того, й іншого. Новели О. Генрі — тісне співіснування смішного і сумного, кумедного і драматичного.
Наприклад, у новелі «Дари волхвів» бідне подружжя — Джим і Делла напередодні Різдва