ответ
Величие Достоевского заключалось в отображение мысли, показывающей, что счастья можно добиться лишь через страданияВ ссылке в СибириБолезнь героя = мысли о теории деления людей, попытка доказать себе, что он "право имеющий", душевные поиски и страдания. После убийства процентщицы болез героя отходит, но полное "выздоровление" приходит именно в ссылке.Возрождение Раскольникова произошло весной, когда природа оживает, перерождается и обновляется, что и повлияло на его внутреннее "перерождение"
Олександр Грін (Олександр Степанович Гриневський) (1880 — 1932) – письменник, прозаїк.
Народився Олександр 11 серпня 1880 року в невеликому містечку Вятської губернії. В дитинстві у своїй біографії Олександр Грін мріяв про пригоди. Тому після закінчення училища в рідному місті поїхав в Одесу, де почав служити матросом на судні.
Випробував безліч професій, пішов служити. Після дезертирства став спілкуватися з есерами, які потім до організувати другий втечу.
Проте революційна пропаганда, яку вів Грін, привела його до в'язниці. 1903 — 1905 року він провів у в'язниці суворого режиму. У наступному ж році знову був засуджений і відправлений у заслання. Але на цей раз Гріну вдалося втекти. Приблизно в цей час починає писати перші оповідання. В 1907 році вперше вийшов його оповідання під псевдонімом Грін. З тих пір безліч повістей, новел і романів вийшли з-під пера талановитого письменника.
У 1919 році в біографії Олександра Гріна настав черговий військовий період – він пішов служити в Червону Армію. У ті роки почав писати повість "Червоні вітрила". Після 1929 року Грін живе в Криму (Феодосія, селище Старий Крим). Там письменник провів останні роки свого життя.
Можешь повеселить своего учителя вот таким сочинением)
Здравствуйте! Я миссис Подушка, хочу рассказать людям о тяжёлой судьбе моего рода.
Вы и непредставляете, какая это сложная работа. Лежишь себе мирно, отдыхаешь. И вдруг кто-то на тебя садится или голову кладёт. Не вздохнуть, не почесаться! А если тебя ещё и кидать начнут! Ох, как кружится голова при таких полётах.
Почему же такая дискиминация? Ведь живём в одной стране, права одни и те же. А нас как будто и не замечают! Поэтому мы прячемся от вас. Падаем от вас куда подальше, чтобы не нашли. Но вы выглядите такими беззашитными без нас, что приходится возращаться.
Люди, исполните мечту каждой подушки! Дайте свободу моему народу! Обещаем мы вас не забудем)