На английском:
The penetration of the Vikings in the Finnish land began in the 2nd half of the VIII century, as evidenced in the oldest layers of Staraya Ladoga (similar to layers in Danish Ribe). At about the same time this land was inhabited and settled by Slavs. Unlike the raids on the shores of Western Europe, the Viking settlement in Eastern Europe was more stable. The Scandinavians themselves have noted the abundance of fortified settlements in Eastern Europe, baptized Ancient Rus "a country of cities" — Gard. Evidence of forced entry of the Vikings in Eastern Europe are not so numerous as in the West.[1] as an example, the invasion of the Swedes in the land of the Curonians of which is told in the Vita of Ansgar.
Volkhov. Mounds. Below Old Ladoga
The main object of interest of the Vikings were river routes, which through a system of portages it was possible to reach the Arab Caliphate (the Volga and the Caspian sea) and Constantinople (along the Dnieper and don via the Black sea).
Перевод:
Проникновение викингов в финские земли началось во 2-й половине VIII века, как о том свидетельствуют древнейшие слои Старой Ладоги (аналогичные слоям в датском Рибе). Примерно в одно время с ними эти земли заселяли и осваивали славяне. В отличие от набегов на берега Западной Европы, поселения викингов в Восточной Европе носили более стабильный характер. Сами скандинавы отмечали обилие укреплённых поселений на востоке Европы, окрестив Древнюю Русь «страной городов» — Гардами. Свидетельства насильственного проникновения викингов на востоке Европы не так многочисленны, как на западе.[1] В качестве примера можно привести вторжение шведов в земли куршей, о котором рассказано в житии Ансгара.
Волхов. Курганы. Ниже Старой ЛадогиОсновным объектом интереса викингов были речные пути, по которым через систему волоков можно было добраться до Арабского халифата (по Волге и Каспийскому морю) и Константинополя (по Днепру и Дону через Черное море).
Калина – дуже красива рослина. Це стрункий кущ, з багатьма тонкими вітками, що тягнуться до неба. Із приходом весняного тепла на них набухають бруньки. Потім калина вся вкривається білими суцвіттями-парасольками, вона вбирає тепло сонця та живильну вологу землі. ЇЇ листя яскраво-зелене з нерівними зубчастими краєчками, і в них плутається вітерець.
Потім, коли квіти оцвітають, на їхньому місці з'являються маленькі зелені ягідки. Вони поступово стають більшими та восени набувають насичено червоного кольору. Стиглі ягоди калини схожі на яскраві краплини крові, тому в традиції українського народу вони символізують силу життя. Ягоди калини також бувають жовтого та чорного кольору, а деякі види її не скидають листя восени.
Калина трохи кисла та терпкувата на смак. З неї готують смачне варення та компот. Зображенням калини прикрашають предмети побуту, крашанки, вишиванки.