“Мона Ліза”. Усі люди на світі знають її ім’я. Так називається прекрасна картина геніального Леонардо до Вінчі. Та не тільки. «Мона Ліза» — це й героїня новели Рея Бредбері «Усмішка», в якій розповідається про страшне майбутнє Землі, коли люди стануть схожими на варварів, втратять людську подобу.
Як же врятувати Мону Лізу? Більшість мистецтвознавців вважає, що в образі красивої жінки художник хотів показати саму Природу. Якщо так, то треба рятувати саме її. Зробити це можна, посиливши екологічний захист нашої планети, оберігаючи природу, як не дивно, від самих людей. Зробити свій внесок у цю «дорослу» справу можуть і діти: достатньо не смітити навколо себе,
не знищувати квіти та дерева, не знущатися над тваринами, захищати їх.
Ніколи не кине на землю трамвайний квиток чи обгортку від цукерки добре вихована людина. Їй не треба замислюватися про забруднення навколишнього середовища — вона це робить за звичкою. А тим, для кого стало звичкою забруднювати довкілля, ображати людей, віддавати перевагу матеріальним цінностям, потрібно подумати про духовне самовдосконалення. Тільки людині притаманна любов до прекрасного. Милуючись красивим краєвидом, слухаючи чудову мелодію, ми переживаємо почуття, які дозволяють душі здригнутися, зрадіти, очиститися від усілякого «цивілізаційного мулу». Якщо для нас
це буде неважливим, ми станемо «глухими», байдужими до людської радості й горя, до долі планети й усього живого на ній.
Від людей, що зараз живуть на Землі, залежить, яким буде майбутнє планети і чи буде воно взагалі. Якщо люди збагнуть, наскільки необхідні вічні цінності, збережуть здатність відчувати естетичну насолоду, не допустять екологічної катастрофи, то Мона Ліза посміхатиметься і наступним поколінням. А думати про це варто вже сьогодні.
Объяснение:
По-моему, главным секретом мастерства Пушкина-сказочника является особый певучий и мелодичный стихотворный язык поэта. Мне даже кажется, что мой любимый учёный кот – это на самом деле сам Александр Сергеевич, который когда своими мягкими и пушистыми лапками «идёт направо – песнь заводит», а когда – «налево – сказку говорит». Ученый кот протяжно «мурлычет» много сказок, в которых происходят чудеса и волшебство. В этих сказках «на неведомых дорожках» можно увидеть «следы невиданных зверей», избушку на курьих ножках; встретить знакомых нам с детства героев из русских народных сказок – лешего, русалку, тридцать прекрасных витязей, морского дядьку, королевича, царя, колдуна, богатыря, бурого волка, царевну, Бабу Ягу, Кащея! Сам Пушкин писал, что в этих сказочных местах обитает «русский дух…» и «там Русью пахнет!».