Алчности и жестокости старого Карабета нет предела. Он жжет , посевы, пишет кляузы на честных людей, ворует колхозное добро. Замерзает в буране его сын Жалил, которого он заставляет заниматься спекуляцией. Ушли из дому, не выдержав его злодеяний, сын Халил, сноха Акбопе и жена Жамиш. И остался в одиноком доме на краю поселка лишь сам Карабет. Все, что он копил целую жизнь, за что держался цепкими руками, рухнуло, рассеялось, растворилось в один миг.
Сори ребятки всё что нашла,это краткое содержание .
Рік написання – 1894
Збірка: “Душа і мрії” (цикл “Мелодії”)
Літературний рід — лірика.
Жанр — вірш.
Вид лірики — пейзажна.
Тема: відтворення впливу приходу весни на хворобливий стан поетеси.
Ідея: возвеличення краси весняної природи, за сприянням якої людина забуває про свою хворобу, самотність.
Основна думка: “Моя душа ніколи не забуде Того дарунку, що весна дала.”
Мотиви — радість, естетичне задоволення від приходу весни; гармонійна єдність людини та природи.
Композиція твору «Давня весна»
Експозиція: «була весна…».
Зав’язка: хворобливість і самотність поетеси під час буяння весни.
Кульмінація: радість ліричної героїні з приводу того, що її «не забула» весна.
Розв’язка: вдячність поетеси весні за її дарунок.