Составить пять вопросов с ответами по рассказу "Солдатский привар"

Шел полк на новые квартиры через Курскую губернию и стал после переходу на дневку* по деревням. Одному солдату такая попалась хозяйка, что не дает ничего, кроме хлеба. * (Дневка - остановка на сутки) - Нет,- говорит,- привару у меня никакого, и сами мы едим один хлебец с мякиной, а горячего не видали во всё лето. Солдат с вечера промолчал, поел тюри на квасу* и думает себе: "Коли нет, так нечего делать, будем сыты и хлебом - не привыкать стать" - и лег себе спать на полати. * (Тюря на квасу - хлеб, накрошенный в квас) Хозяйка лучину погасила, влезла на печь да в потемках стала что-то хлебать. А солдату нашему, который прикинулся сонным, крепко запахло щами. "Погоди,- подумал служивый,- коли так, то надо с тобой поправиться".

На другое утро солдат, вставши, начал опять просить хозяйку, чтобы накормила его горячим, стал говорить ей, что и государь велел отпускать солдату привар. Хозяйка опять за свое - божится, заклинается: нет в доме ничего, кроме хлеба насущного. - Ну,- говорит солдат,- коли так, нечего делать; так нет ли у тебя, хозяйка, хоть бороны, ведь, чай, хозяин хлеб сеет, без бороны не живете? - Борона есть, батюшка,- отвечает хозяйка.- Да на что же тебе борона? - Да коли у тебя нечего больше есть,- говорит солдат,- так будем варить свои походные щи. Поди разведи проворнее огонь да принеси мне сюда бороний зуб. - Да как это,- говорит хозяйка,- из бороньего зуба щи варить? - Поди,- отвечает солдат,- да делай, что велят, я и себе сварю да и тебя научу. Хозяйка пошла, развела огня и принесла железный бороний зуб. Солдат поставил в горшке воды, приказал вымыть чистенько бороний зуб да и положил его в горшок. А хозяйка, поджав руки, смотрит, что будет.

👇

Открыть все ответы

Ответ:

Dima0704

23.01.2020

(1809-1849) американський письменник, новеліст, поет, критик. на долю його випали нелегкі життєві випробування: народився в сім'ї бродячих акторів, рано втратив батьків, його взяла на виховання багата родина, але щастя було недовгим. характери нового батька і чужого сина не співпадали і зрештою едгар змушений був покинути забезпечену родину і поневірятися. з 1828 до 1831 року по друкується, видає три поетичні збірки, але успіху вони не мають. від голоду його рятує премія, якою його нагородили у конкурсі на краще оповідання. це був "рукопис, знайдений у пляшці". до 1840 року у едгара по вже два томи новел, 1845 року виходить збірка "ворон та інші вірші". злидні, нещастя не полишають по, але в останні роки свого життя він творить поетичні шедеври: "дзвони", "аннабел лі" (1849). поезія в. по - це романтизм у поєднанні з символізмом. улюблена тема поета - природа, яка приховує найпотаємніші відтінки буття. звичайно, поет торкається і вічних тем - кохання і смерті. у по особливе розуміння кохання: почуття завжди платонічне, піднесене, жінка стає символічним образом чогось недосяжного і прекрасного. згадка про передчасно померлу кохану є у віршах і про кохання, і про смерть. відчутно звучать ці мотиви в поезіях "крук", "аннабел лі", "улялюм". науково-фантастичні новели едгара по - це дивовижний сплав комічного і трагічного, поєднання високої ерудиції з захопливим сюжетом. едгар по завоював славу письменника-інтелектуала. усього по написав 64 оповідання. найвідоміші з них: "падіння дому ашерів" (1839), "ділова людина" (1840), "золотий жук" (1843), "чорний кіт" (1843) та інші. по започаткував новий літературний жанр - детектив ("убивство на вулиці морг", "таємниця марі роже"). образ головного героя в оповіданні е. по "золотий жук" розповідь починається з деякої таємничості і неординарності в описі як головного героя, невдахи вільяма леграна, що втратив своє багатство, так і місцевості, де він проживав. протягом усієї оповіді автор тримає читача в напрузі, не розкриваючи особистості свого героя. дійсно, на перший погляд, перед нами встає образ людини, що потерпіла життєве фіаско і втекла від суспільного презирства на безлюдний острів. більш того, реакція леграна на "золотого" жука, знайденого ним для колекції, свідчить про дивацтво цієї людини, що межує з божевіллям. із самого початку, як автор, що веде оповідання від першої особи, так і негр на ім'я юпітер, позаочі вважали "масу білла" не зовсім нормальною людиною, проявляючи, однак, при цьому максимум терпіння і поваги до нещасливого потомственого гугенота. автор так описує цю загадкову людину: "багато що в характері самітника вселяло цікавість і повагу. я побачив, що він добре освічений і наділений незвичайними здібностями, але разом з тим він заражений мізантропією і страждає від хворобливого стану розуму, поринаючи поперемінно то у захват, то в похмурість". критичність ситуації зростає в той момент, коли автор одержує листа від леграна з запрошенням прийти до нього у важливій справі, і чує тривожні відгуки юпітера про свого пана. події, що відбуваються після цього, остаточно переконують оповідача у тому, що його друг одержимий манією скарбошукацтва. "подібні манії можуть легко підштовхнути до божевілля нестійкий розум, особливо якщо вони знаходять собі поживу в таємних прагненнях душі", - вважав тоді автор оповідання. тільки занепокоєння за свого друга спонукає автора разом з юпітером леграна в пошуках скарбів. потім дії леграна, що на перший погляд межують з божевіллям, змушують супутників зупиняти його й умовляти повернутися додому, однак надзвичайна твердість і завзятість вільяма стали цьому перешкодою. однак, після того, як коштовності, в існування яких так твердо вірив легран, нарешті були знайдені, перед читачем зненацька розкривається сила і багатство характеру героя твору едгара по. коли легран крок за кроком описує шлях, який привів його до успіху, ми, бачимо чітку послідовність у розшифровуванні піратського послання і пошукові орієнтирів, зазначених у ньому. тут можна побачити непохитну волю до успіху, яка була помилково прийнята за одержимість. крім того, вражає терпіння, виявлене леграном стосовно свого "здорового", скептично налаштованого і надмірно самовпевненого друга. наступні рядки розповіді дозволяють розкрити в особистості вільяма також витончене почуття гумору, виражене м'якою іронією на адресу автора, коли той запитав про роль жука в пошуках скарбу: "ваші натяки на те, що я не в собі, розсердили мене, і я вирішив відплатити вам маленькою містифікацією в моєму смаку".

4,7(43 оценок)

Ответ:

umma95

23.01.2020

Відповідь:

«Ча́йка по и́мени Джо́натан Ли́вингстон» (англ. Jonathan Livingston Seagull) — повесть-притча, написанная Ричардом Бахом. Рассказывает о чайке, учившейся жизни и искусству полёта. Также может считаться проповедью о самосовершенствовании и самопожертвовании, манифестом безграничной духовной свободы.

Впервые опубликована в 1970-м году под названием «История о чайке по имени Джонатан Ливингстон» (англ. Jonathan Livingston Seagull — a story). К концу 1972-го года было напечатано свыше миллиона экземпляров книги. Издательство «Ридерз Дайджест» (англ. Reader’s Digest) выпустило версию книги, которая стала бестселлером за 38 недель (по рейтингу газеты New York Times). По состоянию на 2006 год эта версия всё ещё допечатывается.

Первый русский перевод был опубликован в 1974 году, в журнале «Иностранная литература» № 12[1].

В 2014 году Ричард Бах дополнил книгу неопубликованной ранее четвёртой частью. Русский перевод опубликован в 2015 году.

Пояснення:

Первый русский перевод был опубликован в 1974 году, в журнале «Иностранная литература» № 12[1].

4,4(22 оценок)

Это интересно:

Стиль-и-уход-за-собой

17.06.2020

Как сделать ретро шляпку с вуалью...

Компьютеры-и-электроника

11.11.2020

Как проверить веб-камеру на ПК или Mac: простые советы от профессионалов...