Итак , стихотворения ХIХ века - это стихотворения, которые создавали великие, умные, сознательные писатели. Они чаще всего были написанны на такие темы , как: Романтиз, Классицизм, но также было описание природы, человека, страны, животного, нашего мира с точки зрения их понимания. Они писали много, часто углублённый смысл очень тяжело было найти или понять, но всё же эти произведения были очень красивыми , приятными на слух. А так же там было слияние стилеё - барокко. Часто стихи ХIХ века писались на тему война, светское общество.
Стихотворения ХХ века - это стихотворения, которые создавали нынешние люди, нынешнее поколение. Они чаще были написаны про тему Любовь. В современных стихах чаще всего раскрытый смысл , нет замка на понятие темы произведения. Взгляды на природу изменялись ,т.к. раняще преобладала "девственная природа"- нетронытая людьми, электроникой природа.
Вывод: Стихотворения тех времён более преоблядающие над соврееменными.
Это вызванно тем ,что со временем всё конечно меняется и нынешнее поколение изменилось в своих нравах.
Символічні образи “Мазепа” Байрон «Дика країна», у якій «дикі степи», «дикий праліс», «дика площина» символічні образи, що створюють емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще неосвоєнною землею.
Образ долі, яка переслідує усіх героїв. Доля відвернулася від шведів під Полтавою, від короля Карла XII, прирікши його на втечу, доля звела Мазепу з Терезою, подарувавши йому таке сильне кохання, але й розлучила їх (адже Мазепа нічого не знає про подальшу долю своєї коханої), доля врятувала його, принісши в Україну, й зробила Мазепу гетьманом.
Образ коня. У романтичній літературі кінь є символом вдачі, людської долі. Тому стає зрозумілим, чому Карл XII втрачає своїх коней (доля відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна).
Образ «дикого коня», що ніс Мазепу через ліси й степи з Польщі в Україну – символ нестримної пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті, що очікувала Мазепу, і кари небесної за його вчинок (порушення подружньої вірності), і символ несхитної волі, що є у Мазепи і яка й приводить його до гетьманства. Із цим образом нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися у майбутнє.
Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри уособлюють пристрасті, що охопили героя.
Вороння символізує смерть.
Степ — вільнолюбивий дух Мазепи.
Буйний чагарник, ліс — перепони, які траплялися на його життєвому шляху.
Вечірній холод, туман, морок, тьма, ридання вітру, похмуре небо підсилюють страждання Мазепи.
Ранок, біла мла, схід сонця є символом надії.
Образ вершника Мазепи це символ: неспокійної душі; – нескореної сили; постійної небезпеки; уособлення вільної людини; символ свободи, нації.