Славко⇒це хлопець приблизно тринадцяти років, що проживає у Львові. Це звичайний учень, який має особливе ставлення до навколишнього світу. Славко добрий, чуйний, романтичний. Хлопець має незвичайні захоплення. Це, зокрема, фехтування та спелеологія (вивчення печер). Ці нестандартні хобі говорять про те, що Славко любить досліджувати таємниці природи та є досить мужнім. Варто додати, що хлопець має чудові стосунки з батьками.
Юлько⇒це інший герой твору, який відрізняється пихатістю та гоноровитістю. Вдома, з батьками, це ніжна та сумлінна дитина. Поряд з друзями Юлько виставляє себе напоказ, демонструє гордощі. Через таку поведінку учень дещо самотній. Що стосується хобі Юлька, то він займається малюванням, адже має дійсно багату фантазію.
Подробнее - на -
Славко⇒це хлопець приблизно тринадцяти років, що проживає у Львові. Це звичайний учень, який має особливе ставлення до навколишнього світу. Славко добрий, чуйний, романтичний. Хлопець має незвичайні захоплення. Це, зокрема, фехтування та спелеологія (вивчення печер). Ці нестандартні хобі говорять про те, що Славко любить досліджувати таємниці природи та є досить мужнім. Варто додати, що хлопець має чудові стосунки з батьками.
Юлько⇒це інший герой твору, який відрізняється пихатістю та гоноровитістю. Вдома, з батьками, це ніжна та сумлінна дитина. Поряд з друзями Юлько виставляє себе напоказ, демонструє гордощі. Через таку поведінку учень дещо самотній. Що стосується хобі Юлька, то він займається малюванням, адже має дійсно багату фантазію.
Подробнее - на -
Метафоры – “постоим головою”, “ломить стеною”, “пала тень”, “отец солдатам”, “спит в земле сырой”, “гора тел”.
Эпитеты – “грозной сечи”, “кровавых тел”, “удалый бой”, “протяжный вой”, “могучее, лихое племя".
Олицетворение – “картечь визжала”, “звенел булат”, “затрещали барабаны”.
Сравнение – “земля тряслась, как наши груди”, “французы двинулись, как тучи”, “носились знамена, как тени”.
Гипербола – “рука бойцов колоть устала, и ядрам пролетать мешала гора кровавых тел”, “земля тряслась…”, “смешались в кучу кони, люди и залпы тысячи орудий…”, “тогда считать мы стали раны”.
Объяснение: