Літературний рід: лірика.Жанр: ліричний вірш.Вид лірики: патріотична.Провідний мотив: мрія про повернення на рідну землю.Віршовий розмір: ямб.Про твір: перебуваючи в засланні, В. Стус з ніжністю згадує рідний край, який пізнавав змалку і який залишився теплим спогадом: «сонця хлюпочуться в озерах», «світання тіні пелехаті над райдугою голосів», «плескіт крил і хлюпіт хвиль»… Настрій ліричного героя емоційно піднесений, проте до жорстокої реальності читача повертає питання «де», яке звучить рефреном. Оптимістично звучать останні рядки вірша: «і лазурово простелися, і душу порятуй мені». Ліричний герой (читай В. Стус) сподівається, що спогади про рідний край порятують його душу від несправедливості й зневіри. Вірш «О земле втрачена, явися!..» належить до невольницької лірики.Ліричний герой поезії сумує, страждає в розлуці з рідною землею, він пригадує забуті дні — «сині ниви», «перегуд джмелів», «лет голубів» і її — «грішну і святу», кохану. І просить «землю втрачену», щоб явилася вона йому хоч уві сні — дати силу, порятувати зболену душу.
Объяснение:
Эрнест Сетон-Томпсон — канадский писатель, художник-анималист, естествоиспытатель и общественный деятель. Один из основателей движения скаутов в США.
Родился 14 августа 1860 года в британском городе Саут-Шилдс. Его отец, Сетон, был дворянского рода. Семья переезжает в Канаду, когда парню едва исполнилось шесть лет. В детстве Эрнест часто уходил в лес, чтобы изучать и рисовать животных, избегая своего жестокого отца.
В 1879 году Эрнест окончил Торонтский колледж искусств.
Первое литературное произведение Сетона-Томпсона, «Жизнь лугового тетерева», было опубликовано в 1883 году. Известность в США и Канаде писателю принесли сборники «Дикие животные, как я их знаю» (1898), «Жизнь тех, на кого охотятся» (1901), а также 8-томный труд «Жизнь диких зверей» (1925—1927).
С 1890 по 1896 годы Сетон изучал изобразительное искусство в Париже.
Комические элементы:"Я утомилась .Дай передохну.(Няня тянет с ответом)
Комические положения:Дай ей веер чтобы прекрыться.Он исправит ей внешность.(говорит Меркуцио о старой кормилице)
Шутки:Подумаешь горячка!Ты не видишь -Отдышка одолела,я без сил.
Остольное сама не знаю
ВОТ ЧЕМ СМОГЛА ДОЛЖНО БЫТЬ ПРАВИЛЬНО!