Жанр - социально-психологический роман в стихах.
Тема - изображение русской жизни первой четверти XIX века.
Главные герои: Евгений Онегин, Владимир Ленский, Татьяна Ларина, Ольга Ларина.
Композиция: строится «зеркально»: письмо Татьяны - ответ Онегина - письмо Онегина - ответ Татьяны.
Основной конфликт романа: конфликт двух жизненных философий, конфликт человека и общества, конфликт человека и окружения.
Проблематика «Евгений Онегин»
-человек на фоне эпохи, времени, смысл ее существования на земле.
- проблема образования и воспитания;
- литературного творчества;
- верности в супружеской жизни;
- человеческих взаимоотношений;
- любовь;
- семейных отношений.
Євгеній Онєгін може називатися улюбленцем долі. Він – дворянин, з дитинства живе в достатку. Його навчанням займався гувернер-іноземець, який не перепрацьовує учня наукою. Тому герой самокритично відгукується про свою освіту: навчався «чогось» і «як-небудь». Але завдяки любові до читання і гострому розуму Онєгін, все ж був непогано освічений. Він «блищав» розумом на балах, адже вмів красиво розмірковувати на будь-які теми. І хоча пізнання його були в основному поверхневими, але більшого «високоосвічене» столичне товариство і не вимагало.
Євгеній бездоганно володів французькою мовою, що всіляко заохочувалося в середовищі російського дворянства того часу. Що ж стосується рідної культури, традицій, то цим герой цікавився дуже мало.
Володимир Ленський – витончена романтична натура. Він, як і Євгеній, був досить розумний. Відомо, що навчався Володимир в Геттінгенському університеті в Німеччині. Герой захоплювався філософією Канта і поезією. Тут простежується авторський натяк на те, що Ленський – ідеаліст. Але глибиною суджень герой все ж не відрізнявся. Тому, можливо, що всі його високі романтичні пориви пояснюються юнацькою палкістю і чуттєвістю натури. Адже Володимиру Ленському всього лише 18 років. У цьому віці багато пишуть нескладні любовні вірші.
Характер Євгенія Онєгіна складний і неоднозначний. Він вміє поводитися в суспільстві: здатний підтримати будь-яку розмову, вправний в любові, виверткий у вчинках. Євгеній рано навчився майстерності лицемірства і лестощів, тому добре вписувався в коло «золотої молоді». Але в глибині душі такий б життя йому був огидний. Герой прагнув знайти в житті хоч щось справжнє. Але душевні пориви розбивалися об його «осоружні» звички. Саме так він пояснює і свою відмову Тетяні Ларіній. Він зміг розгледіти в тій дівчині чисту теперішню душу, але не зміг взяти за неї відповідальність.
Володимир Ленський – юний романтик, ідеаліст-теоретик. Він непогано знайомий з працями іноземних філософів, але далекий від справжнього розуміння рідної культури. Його можна порівняти з красивою квіткою, позбавленої кореня. Він гарний лише тимчасово: під вагою найменшого вітерця він буде зломлений.
Євгеній Онєгін не любить середовище, в якому живе. Але не вірить в те, що може щось змінити. Тому ніби мстить суспільству своїм цинізмом.
Євгеній Онєгін – представник «зайвих людей» в літературі. Вони всюди відчувають себе чужинцями, звинувачуючи в цьому лише суспільство. Хоча багато в чому винні самі. Євгеній Онєгін не звик добиватися чогось тяжкою працею, тому і відшукати свої ідеали просто лінується.
Євгеній Онєгін і Володимир Ленський багато в чому схожі: обидва належать до вищої столичної громади, розумні, начитані. Але все-таки вони є антиподами. Образ Володимира Ленського відтіняє образ головного героя, дозволяючи дізнатися його краще.
1. Дуня была дочерью Вырина, он любил её больше жизни, она была для него единственным близким человеком. Спустя время она покидает его вместе с Минским.
2. Она покидает дом с болью, т.к. боится оставить отца, но также хочет устроить себе жизнь.
3. Она его очень любит.
4. Да, конечно можно. Они живут богато и в любви.