Это братья-герои, участвовавшие в освободительных сражениях за отчизну. Несмотря на одинаковое воспитание и образование, Остап с Андрием сильно отличались друг от друга. Остап, старший сын старого казацкого полковника Тараса Бульбы, был смел, суров и не терпел оскорблений в свой адрес. Его младший брат, Андрий, был не менее смелым, однако отличался мягкосердечностью.
Во время учебы в семинарии Андрий сразу себя проявил как один из лучших и сообразительных учеников. Поговаривали, что он был везунчиком, и ему все сходило с рук. Остапу учеба сначала не нравилась и не давалась. Однако со временем, по настоянию отца, который понимал важность образования, он стал серьезнее относиться к дисциплинам. Впоследствии Остап даже стал одним из лучших учеников бурсы.
Оба сына Тараса Бульбы воспитывались в одинаковой среде, одной и той же женщиной. Их мать была кроткой и заботливой женщиной. Но с самого детства Андрий нуждался в ее опеке и любви больше, чем Остап. Это проявилось и во взрослом возрасте. Когда Остап думал лишь о смелых подвигах и сражениях, ум Андрий был полностью затуманен малознакомой полячкой, с которой он познакомился в Киеве. Он непрестанно думал о ней и хотел встретиться снова. Остап же с детства желал походить на сурового и грубоватого отца, поэтому во всем ему подражал.
Несмотря на разность характеров Остапа и Андрия, судьба обоих одинаково печальна. Оба сына Тараса Бульбы трагично погибли. Сначала погиб Андрий, по причине своего предательства. Движимый любовью к молодой полячке, он перешел на сторону казацких врагов. Этого ему отец не смог простить и сам лично убил его. Вскоре погиб и верный отчизне Остап. Он был схвачен ляхами в плен и казнен в Варшаве. Тарас Бульба до последней минуты надеялся чем-то сыну, но не смог. Остап был казнен прямо у него на глазах.
Автор подчеркивает разность характеров братьев даже через их погибель. Если Остап умер как национальный герой, сражаясь за родину и веру, за семью, за товарищей, то Андрий умер как предатель. Его отчизной была его любовь. Ради нее он готов был сражаться до последнего вздоха, однако отец не простил ему этой слабости. Его смерть была словно возмездие за измену народу. (рассказ я написала не маленький, но ты выдели самое главное, и спиши)
Роман д.свіфта "мандри гулівера" це твір-пародія на ійську монархію. тому він містить у собі різні засоби комічного. іронія – це насмішка, яка має зовні благопристойну форму. гумор – відображення смішного в доброзичливому, жартівливому тоні. " п'ять чи шість кандидатів просять у імператора дозволу розважити його та двір танцями на канаті, і той, хто найвище підстрибне і не впаде, одержує посаду". "імператор бере в руки палицю й тримає її горизонтально, а претенденти, ідучи один за одним, то стрибають через неї, то пролазять попід нею, туди й назад, залежно від того, підіймає чи опускає палицю імператор. хто виконує всі ці штуки найдовше і з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю нитку; другий приз - червона нитка; третій - зелена. їх носять замість пояса, двічі оперезавшись круг стану, і рідко трапляється вельможа, не прикрашений хоча б одним таким поясом". "імператор вигадав собі дуже оригінальну розвагу. він попросив мене стати і якнайширше розставити потім він наказав своєму головнокомандувачеві вишикувати військо зімкнутими лавами і провести його церемоніальним маршем піді мною: піхоту по двадцять чотири чоловіки в ряд, а кінноту - по шістнадцять,- виставивши списи, з барабанним боєм і розгорнутими прапорами. в параді взяли участь три тисячі піхотинців та тисяча вершників. його величність наказав, під страхом смертної кари, щоб кожен солдат під час параду поводився якнайчемніше щодо моєї особи. це не перешкодило, проте, кільком молодим офіцерам, проходячи піді мною, глянути вгору. і, по правді признаюся, штани мої були тоді в такому жалюгідному стані, що ті офіцери мали підстави досхочу посміятись і подивуватися де з чого"." може нібито в нас усе гаразд, насправді над нами тяжать два лиха - гострі партійні чвари всередині країни і можливий напад надзвичайно могутнього зовнішнього ворога. сімдесят місяців тому в нашій імперії утворилися дві ворожі партії - відомі під назвою тремексенів і слемексенів, від високих і низьких підборів на черевиках, чим вони відрізняються одні від одних".
Я думаю Каштанка А. П. Чехов