М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Оксана291103
Оксана291103
15.07.2021 08:14 •  Литература

1. Чому 1ван Терешка не зрадів, коли в нього з явилася супутниця? 2. Звідки Джулія знала російську мову? 3. Чим займався Iван до війни? 4. Що забрав 1ван у австрійця, якого вони з Джулією зустріли в лісі? 5. Чому Іван дав хліба божевільному німцеві? 6. Чим займалася Джулія до війни? 7. Як німці дізналися про місце знаходження втікачів? 8. Чому німці зупинили погоню 1ваном та Джулією? 9.Звідки родом 1ван? 10.Де відбуваються події твору? 11. Скільки часу провели юнак і дівчина разом? 12. Як удалося врятуватися Джулії?​

👇
Открыть все ответы
Ответ:
matanya281
matanya281
15.07.2021

Кажуть, шедеври світової літератури близькі і зрозумілі кожному читачеві, незалежно від віку, статі чи національності. Безумовно, це правда. Але, читаючи твори Омара Хайяма, Гафіза, Рудакі я зі здивуванням відзначив, що навіть європейська література зрозуміліша нам, ніж твори азійських авторів. Тут дається взнаки абсолютно інакший б світосприйняття, інакше ставлення до світу, до життя…    

Рубаї Омара Хайяма — це лаконічні поетичні твори, які у сукупності своїй створюють гармонійну та цілісну картину світобачення митця. Аби краще зрозуміти рубаї, я прочитав кілька джерел, присвячених культурі часів Омара Хайяма. І тоді я дізнався, що його творчість не є такою, здавалося б, однозначною, як нам може здатися на перший погляд. Існує гіпотеза, що у своїх поезіях автор «зашифровує» особливу філософію суфіїв. Суфізм — це така собі напіврелігія, наполегливе філософське вчення. За твердженням деяких істориків та літературознавців Омар Хайям сповідував суфізм, а образи , троянди у його творах — позначення особливої енергії, якою сповнюється віруюча людина, людина, Бога. Дізнавшись про цю версію, я зовсім по-новому подивився на рубаї… Напевно, не знайомий із суфійською філософією читач не зрозуміє зміст, вкладений у ці віршовані рядки, але серед творів Омара Хайямі багато таких, що зображують його ставлення до життя, до людини без глибинних алегорій, вони справді зрозумілі і цікаві будь-якому читачеві.

Читаючи рубаї, я відзначив особливе ставлення автора до життя. Відомий постулат про те, що треба жити сьогоденням, звучить у віршах Омара Хайяма різним мотивом:

Твій ворог — небеса коловоротні.

Без друзів ти, всі дні твої самотні.

Будь сам собою, не гадай про завтра, В минуле не дивись, живи СЬОГОДНІ!

Східним народам завжди було притаманне особливе ставлення до смерті, інший світ вони сприймали зовсім не так, як європейці чи слов’яни. Для героя Омара Хайяма смерть — це перехід у стан спокою та гармонії, припинення земної суєти, кінець несправедливості та страждання: «Не з тих я, хто тремтить, коли в могилу гляне. Той світ надійніший за це життя обманне». Але і таке ставлення в жодному разі не призводить до байдужості до земного життя, навпаки: несправедливість світу хвилює ліричного героя:

«Якби мені до рук — скрипки Долі,

Я розписав би їх по власній волі!

Із світу вигнав би всі смутки, болі…»

Образність віршів Омара Хайяма теж трохи незвичайна для нас, метафори незвичні, але настільки оригінальні, що я мимохіть зупинявся і перечитував кілька разів ці вишукані порівняння. Автор називає свою кохану небесною царицею; окремі метафори по-справжньому вражають нас своєю красою:

«Душа — напій в прозорій чарі тіла»;

«…в ступі Неба нас потовчено до тла»…

Стільки часу минуло з моменту створення поезій Омара Хайяма, але закладений у них повчальний зміст «не застарів» анітрохи. Ліричний герой цих творів вчить нас жити сьогоденням, цінувати радощі повсякденного життя, захоплюватись красою людських почуттів:

Любов — це сонечко, що всесвіт огріває,

Любов — чудесний птах, що в квітнику співає.

Напевно, більшість погодиться, що твори Омара Хайяма здаються нам , такою собі літературною екзотикою. Особливий світогляд, незвичайні стилістичні фігури, навіть жанрова форма — особлива. Але, якщо вміти читати уважно, сприймаючи думку та почуття автора такими, якими він вкладав їх у кожне своє слово, важко не: закохатися у поезію Омара Хайяма, де поверхова поважність і своєрідне епікурейство переплітаються з глибокою філософією, «риси і образи — із повчальним змістом, а деякі рядки по-справжньому непідвладні часові через свою глибину та мудрість, закладену в них:

Хай кожна мить, що в вічність промайне,

Тебе вщасливлює, бо головне,

Що нам дається тут, — життя: пильнуй же!

Як ти захочеш, так воно й мине.

4,4(65 оценок)
Ответ:
AnaDanik
AnaDanik
15.07.2021
Главная тема, которую поднимает М.Ю. Лермонтов в "Песне..." — тема самодержавия, в рамках которой поэт поднимает такие аспекты, как жестокость и несправедливость царской власти, бесправие простых людей. Эта тема раскрывается в казни Калашникова царём. Одной важной является тема чести: бой на Москве-реке и отказ купца рассказать о причинах поединка утверждают мысль, что честь дороже жизни. Дорожит своей честью не только купец, но и его жена, которая просит "не отдавать её на поругание", и его братья, которые обещают "не выдать", и народ, который жалеет купца, так как честь — единственное, что есть у простого человека.Основной конфликт в поэме Лермонтова «Песня про царя Ивана Васильевича...»В 1837 году М.Ю. Лермонтов создает прекрасное произведение «Песня про царя Ивана Васильевича...». Автор давно уже разочаровывается в людях, в своих современниках, которые совершенно позабыли про все нравственное и человечное. По этой причине Михаил Юрьевич мысленно возвращается в былые времена, переворачивая назад странички истории. Лермонтов выбирает время правления царя Ивана Грозного. По мнению автора, именно тогда еще ходили по земле русской порядочные и справедливые люди. Вчитываясь в текст песни, читатель может наблюдать за основным конфликтом, который разгорается между царским опричником Кирибеевичем и простым русским купцом Калашниковым. Их противостояние похоже на борьбу добра и зла. Злом в данном литературном произведение выступает царь Иван Грозный, вместе со своим верным Кирибеевичем. А на стороне добра представлен Степан Парамонович Калашников, а также его жена и семья.Что же за конфликт разгорелся между этими противоположными героями? Вседозволенность и наглость Кирибеевича перешла все границы, и он решил завладеть приглядевшейся ему девушкой – Аленой Дмитриевной. Однако была она замужняя, и клятву верности дала перед Богом. Мужем Алены Дмитриевны был тот самый удалой купец – Степан Парамонович.Узнав о ярых приставаниях опричника к своей жене, Калашников возмутился до глубины души. Он и его семья были унижены. По этой причине, Калашников бросает вызов Кирибеевичу, хотя изначально знает, что будет казнен царем за такую вольность. Но, не страшат удалого купца мысли о смерти, ведь затронута его честь и достоинство. Бой двух героев можно сравнить со сражением двух богатырей. В начале боя Калашников претерпевал поражение, однако потом, собравшись духом, смог победить своего соперника. Царь Иван Грозный был в ярости, ведь он потерял своего любимого Степан Парамонович заранее зная о своей казни, кланяется и прощается с народом, с окружающими его людьми. Он мыслит о своей прекрасной супруге, о детишках. Однако, совершенно не жалеет о содеянном. Он выступил в качестве щита, который сохранил честь и достоинство простого человека, истинного выходца из народа русского. Калашников не побоялся смерти, ведь семья, родные и близкие намного важнее этого.После боя, удалой купец вел себя достойно, спокойно и ровно. Царь оценил его поведение, а также подметил то уважение, с которым купец обращался к Ивану Грозному. По этой причине, царь пообещал помиловать семью купца, не оставить ее в беде. Смерть Калашникова была жестокой и страшной. Похоронили его в поле, без всяких обычаев христианских. И любой, кто проходил мимо, мог на мгновение загрустить и задуматься.Я считаю, что основным конфликтом «Песни про царя Ивана Васильевича...» является противостояние хорошего и плохого, доброго и злого, справедливого и лицемерного. Кирибеевич был наказан по заслугам. Смерть стала лучшим уроком для него. А вот Степан Калашников принял вызов судьбы ради защиты своей семьи, ради уважения ко всему народу русскому. Он сделал благородный и достойный поступок.
4,4(99 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
Полный доступ к MOGZ
Живи умнее Безлимитный доступ к MOGZ Оформи подписку
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ