ответ:Вот что-то такое надеюсь Отзыв:
Впечатление, которое возникает после первого прочтения стихотворения, двойственное. Сначала нам кажется, что речь пойдет о веселой, беззаботной деревенской жизни, о той радости, которую испытывает человек при встрече с деревенской природой. Такое ощущение, что чувства девушки — героини стихотворения — становятся чувствами и читателей. Однако постепенно тональность произведения меняется, и на душе становится тоскливо от того, какой Некрасов рисует жизнь своей героини. Черный цвет, упомянутый в стихотворении, становится основным в характеристике эмоционального фона некрасовской «Тройки».
Объяснение:
Мальчик разглядывает свое отражение в выпуклой поверхности металлического шлема. 2. Мальчик догадывается, что в его внешности есть какой-то изъян. 3. Ланселот (так звали мальчика) без устали крутил гантели и пел песню без слов. 4. Ланселот вспоминает Артура, свою беседу с ним и решение будущего Короля основать рыцарский орден, который может противостоять Силе. 5. Ланселот рассказывает Артуру о том, как понял его мечту: найти силу, которая бы подчинялась правоте, а не Сильной Руке. 6. Сон Ланселота, который как будто бы говорил о неосуществимости его мечты. 7. Ланселот знал, что он некрасив, и решил стать не сэром Ланселотом, а Рыцарем, Совершившим Поступок. 8. Стремление быть Рыцарем, Совершившим Поступок, вызвано тем, что герой уверен в своем безобразие.
першій частині, яку Вергілій присвятив мандрівкам Енея, відчувається сильний вплив на автора «Одіссеї», а в другій частині, присвяченій битві навколо Риму – «Іліади».
Прибитого бурею до італійського узбережжя Енея доля приводить до Карфагена, де він розповідає місцевій цариці Дідоні про те, за що найшли на нього усі нещастя. Свою промову до володарки Карфагену Еней починає словами «Ти, цариця, наказуєш оновити невимовне горе», які з часом стають одним з найзнаменитіших латинських афоризмів. Ці слова можна зустріти у багатьох творах письменників середньовіччя, зокрема у творах Данте.
Друга частина промови являє собою опис подій останньої ночі Трої. Завдяки яскравості деталей і високому трагічному пафосу ця частина поеми вважається найбільш знаменитим уривком твору. На рідну мову її перекладало багато поетів, серед яких Шиллер і Жуковський.
Бажаючи надати Енею до Венера змушує царицю Карфагену усім серцем полюбити героя. Еней вже був готовий забути про свій борг і віддатися пристрасті, але Юпітер нагадує йому про його призначення. Еней залишає Дідону, яка у пориві горя кидається на меч, а помираючи, пророкує непримириму війну між Карфагеном і Римом.
Вже на зворотному шляху Еней ще здалеку бачить похоронне багаття своєї коханої. Повернувшись до Італії, Еней спускається до підземного царства мертвих, як це робить і гомерівський Одіссей, де бажає поговорити з Дідоною, але цариця не хоче його навіть бачити. Все, що отримує Еней у царстві мертвих – це пророцтво Анхіза про велич Риму у майбутньому.
Діставшись Лація, Еней не тільки укладає союз з царем Латином, а й отримує згоду на шлюб з його дочкою Лавінією. Але Лавінія вже заручена з царем регулов доблесним Турном. Юнона, обурена тим, що Еней залишив Дідону, знову підіймає проти нього місцеві племена і покладає початок новій війні. Користуючись до своїх новопридбаних аркадських і етруських союзників та спираючись на доблесть вірних троянців, Еней здобуває перемогу і робить переможених своїми друзями, а Турна вбиває в єдиноборстві.
Саме цим епізодом завершується поема Вергілія «Іліада». Здається, що Еней вже виконав все, що був повинен виконати і йому залишається насолоджувати щастям переможця і героя. Але він радить своєму синові Іулу брати з батька приклад тільки в його доблесті, але ніяк не в його щасті. Тому образ Енея має трагічне звучання, а автор, всупереч міфології, робить його найвидатнішим троянським героєм, постійно підкреслюючи його благочестя. Безумовно, Еней не заслуговує будь-якого звинувачення і на протязі усіх дій поеми він бездоганний, але він не палає душею, він не натхненний пристрастю, тому й холодність характеру Енея поширюється на всю поему.
Слід зазначити, що вплив окремого образу Енея майже не поступається впливу на літературу самої поеми. Щодо руської літератури вплив «Іліади» Вергілія і його головного героя найбільш відчувається на зламі XVIII-XIX століть. У пізніші часи і до наших днів поема Вергілія «Іліада» стає обраним читанням для нечисленного кола людей.