Вінниця - прекрасне місто, де приємно відпочивати, гуляти, насолоджуватись життям! Для вінничан та гостей міста пропонуємо ознайомитись з цікавинками Вінниці та з тими місцями, які обов'язково потрібно побачити! І це не просто місця, це місця, які роблять нашу Вінницю особливим містом!Всі, хто приїздить до Вінниці на екскурсію, знають, що тут можна помилуватися красивою архітектурою міста, відвідати пам'ятки, аналогів яким немає у всій Україні, а ввечері відпочити гаючи барвисте світломузичне шоу на воді. Серед головних пам'яток у місті Вінниці слід відзначити як мінімум три унікальних пам'ятки, аналогів яким в інших містах України немає:
✓ колишня ставка Гітлера
✓ музей-садиба Пирогова
✓ світломузичний фонтан Рошен.
Але окрім цих культурних пам'яток у Вінниці ше є багато чого цікавого. Отож дивимось, що цікавого у нашій Вінниці. Фонтан та набережна Roshen
Єдиний в Україні і найбільший в Європі плаваючий фонтан знаходиться у Вінниці!
Світломузичне шоу фонтанів у Вінниці стало туристичною визначною пам'яткою не лише нашого міста, а й усієї України.
Найбільший у світі річковий світломузичний Фонтан на відкритих водоймищах та реконструйована Набережна «Roshen» були відкриті 4 вересня 2011 року. «Фонтан» розташований в руслі річки Південний Буг й має довжину 140 метрів і висоту струменя до 60 м.
За роки свого існування на Набережній Рошен побували чимало туристів з усіх куточків України! Згадат приємні емоції та ще раз насолодитись фонтаном з висоти пташиного польоту.Унікальність фонтану Рошен у тому, що він не стаціонарний, а плаваючий, для збереження взимку затоплюється, перебуваючи в холодні дні під льодом. Він найбільший в Європі серед подібних!
І він найкращих для ромнатичних прогуянок уввечері. Водонапірна вежа
Візитівка Вінниці – 106-річна Башта на Європейській площі, вона була побудована в 1911 році для першого міського водопроводу, як Водонапірна вежа у Вінниці. Дивно, але будівля пір виглядає майже так само, як і раніше. На сьогодні Вінницька вежа - уже не просто колишня водонапірна башта. Це частина культури міста. У Вежі розташована частина музейної експозиції Меморіалу революційної та бойової слави. А також вона є Меморіалом пам’яті вінницьких воїнів, які загинули під час Афганської війни.
Висота вінницької культурною візитівки Вінниці - 28 метрів! З нею розкидається неймовірно гарний вид на місто! А ще Вежа - це улюблене місце вінничан. Особливо гарною вежа виглядає у нічний час.
Объяснение:
Поэма «Песня про.. . удалого купца Калашникова» — это историческая песня, написанная в фольклорной традиции. В ней рассказывается о любимом опричнике Ивана Грозного, который полюбил Алену Дмитревну, жену «удалого купца» Степана Парамоновича Калашникова, и своими признаниями, поступками бросил тень на честное имя женщины и ее семьи.
В этом произведении автор столкнул две силы — народную правду и самодержавное своеволие, «честь и бесчестие» .
Народная правда воплотилась в образе простого человека — купца Калашникова. Это русский национальный характер — цельный, героический, это человек правды и чести. Верный муж и добрый отец, охраняющий святость народных обычаев.
Стремясь защитить от позора честь своей жены, обращается Степан Парамонович к своим младшим братьям, просит их о
Опозорил семью нашу честную Злой опричник царский Кирибеевич; А такой обиды не стерпеть душе Да не вынести сердцу молодецкому.
«На Москве-реке при самом царе» собирается он «выйти на опричника» , в кулачном бою «насмерть биться, до последних сил — за святую правду-матушку» .
На другой день рано утром собрались «удалые бойцы московские» на берегу Москвы-реки на кулачный бой, «разгуляться для праздника, потешиться» . Царь приехал с дружиной, с боярами и опричниками, «оцепили место в двадцать пять сажень, Для охотницкого бою, одиночного» . И состоялся бой между молодым царским опричником и «удалым купцом Калашниковым» , в котором купец побеждает бесчестного врага.
Отстаивая правду, честь и «закон господний» , Степан убил Кирибеевича и с дерзкой смелостью заявил царю:
...Я убил его вольной волею,
А за что, про что — не скажу тебе,
Скажу только Богу единому.
Душевное величие, истинная человечность слышатся в прощальных словах Степана Парамоновича:
Поклонитесь от меня Алене Дмитревне
Закажите ей меньше печалиться,
Про меня моим детушкам не сказывать.. .
Иначе изображен опричник Кирибеевич. Автор не скрывает, что и у него есть некоторые положительные качества. Это «удалой боец» , преданный царю, человек сильных страстей. Но при этом он самонадеянный и чванливый «буйный молодец» , самовлюбленный, привыкший потакать своим слабостям. «Лукавый» Кирибеевич рассказал царю о своем чувстве, но при этом утаил, что Алена Дмитревна «в церкви божией перевенчана» с молодым купцом.
Мы видим, что Степан Калашников — цельная личность, человек отстаивать свои принципы. Он бы мог уступить царю и избежать смерти, но для него честь семьи дороже. Стерпеть позор он не может, поэтому и умирает, но при этом остается победителем. Калашников руководствуется народными представлениями о чести, законе и обычае, которыми не поступается даже перед лицом сме, которыми не поступается даже перед лицом смерти. И народ помнит и «величает» удалого героя, сочувствует ему, его «безымянная могилка» никого не оставляет равно-Душным.
Добрая память о Калашникове — это осуждение Ивана Грозного и его слуг, подобных Кирибеевичу, а смысл самой песни — защита чести, права, достоинства человека и призыв к свободе.