Стеклянная пирамида Лувра во дворе Наполеона (cour Napoléon) служит главным входом в Лувр и является одним из символов Парижа. Строилась с 1985 по 1989 год, проект создал знаменитый американский архитектор китайского происхождения Бэй Юймин.
Объяснение:
Через 200 лет после Французской революции президент Франсуа Миттеран предложил проект «Большого Лувра». Миттеран хотел превратить королевский дворец в самый большой музей в мире. Его идеей было также продление исторической оси Парижа — девятикилометровой перспективы, проходящей по Елисейским Полям. Теперь так называемый Триумфальный путь берёт своё начало около Лувра — во дворе Наполеона у пирамиды и конной статуи Людовика XIV, проходит через Триумфальную арку на площади Каррузель, Триумфальную арку на площади Звезды (Шарля де Голля) и заканчивается Большой аркой в квартале Дефанс.
После завершения строительства пирамида стала главным входом в Лувр. Вокруг большой пирамиды расположены три пирамиды поменьше, они выполняют только роль иллюминаторов. Грани пирамид полностью состоят из стеклянных сегментов, таким образом обеспечивается оптимальное освещение подземного вестибюля, где находятся кассы, информатории и входы во все три крыла музея. Вокруг большой пирамиды устроены фонтаны.
Проект освещения разрабатывал американский светодизайнер Клод Энгл, установивший галогенные лампы по внутреннему периметру пирамиды. Через 15 лет руководство Лувра заменило прежние лампы металлогалогенными, обладающими меньшей потребляемой мощностью и большей светоотдачей. Так пирамиде был придан более современный облик благодаря «холодному» освещению. Дизайнерское решение Энгла осталось нетронутым[1].
Нащадок старовинного аристократичного роду Вільям Легран, переслідуваний невдачами і банкрутством, біжить з Нового Орлеана і оселяється на пустельному острівці Салівон поблизу атлантичного узбережжя зі своєю собакою — ньюфаундлендом і старим слугою Джупітером. Одного разу під час прогулянки було знайдено «золотого» жука, якого вони загорнули у шматок знайденого поблизу пергаменту. Прийшовши додому, Легран зовсім випадково виявляє на пергаменті зображення черепа, намальоване прихованими чорнилом, які проявилися від дії тепла — каміна в будинку Леграна. Розпитуючи про подробиці, Оповідач зауважує, що Легран сприймає цю знахідку як щасливе знамення. Слуга Джупітер був дуже схвильований поведінкою «масса Вілла», вважаючи, що золотий жук вкусив його в голову й хазяїн збожеволів. Та й дійсно, Легран поводився більше, ніж дивно: він бігав удень і вночі, шепочучи якісь слова, малюючи дивні знаки, лазив у гори. Через якийсь час Оповідач отримує від Леграна записку з проханням відвідати його з якоїсь важливої справи. Інтонація листа змушує Оповідача поквапитися, і він того ж дня опиняться у друга. Легран очікує його з нетерпінням і пропонує всім відразу відправитися в дорогу — на материк, у гори — в кінці експедиції вони зрозуміють, що він має на увазі. Мандрівники довго йшли, знайшли тюльпанове дерево. Джупітер заліз на нього, прибитий до суку череп і отримує вказівку пропустити золотого жука на шнурі крізь ліву очну ямку. Забивши кілочок туди, де опустився жук, Легран, скосивши траву, наказав копати під деревом. Через деякий час виявляється, що негр переплутав очниці і їхні зусилля виявилися марними. Легран переміряє все заново і вони відновлюють розкопки. Їх працю перериває відчайдушний гавкіт ньюфаундленда. Собака рветься в яму і знаходить два скелети. Через кілька секунд компаньйони виявляють скриню, в якій знаходиться справжній скарб — купи золота і дорогоцінного каміння. Подолавши насилу зворотний шлях, бачачи, що друг згорає від цікавості, Легран розповідає, що привело його до знахідки і розгадки шифру, який дозволив знайти скарби.
Объяснение: