ответ:У романі "Євгеній Онєгін" Пушкін розвиває кілька сюжетних ліній, які проходять на фоні життя Росії початку 19 ст, в якій читачеві завдяки мистецтву автора, все ясно, зрозуміло і впізнається. Швидше приходить на розум, коли читаєш роман, що Пушкін хотів показати з нової сторони ті події і явища життя, які були властиві російському дворянству і народу в ті роки.
Протягом роману і в ліричних відступах показані всі верстви російського суспільства: вищий світ Петербурга, дворянська Москва, помісне дворянство, селянство. Як же Пушкін підносить нам, читачам ці шари?
Вищий світ Петербургу виступає на перший план на початку роману, в першому розділі, а також в останній VIII розділі роману. Перш за все, впадає в очі авторське ставлення до вищого світу Петербурга - саркастична насмішка над їх життям і поведінкою.
Як видно, "ЕО" - дійсно "енциклопедія російського життя", енциклопедія, у якій наново пояснюється і розкривається зміст тих явищ і того життя, яка оточувала людей епохи Пушкіна. Автор зміг за до авторської іронії, ліричних відступів і надзвичайно барвистий та історично вірних образів розповісти у своїй "енциклопедії" про головне
Объяснение:
Мысль о тяжелом труде землепашца подчеркнута сравнением двух образов: Микулы Селяниновича и князя Вольги. Князь Вольга превращаться в птицу-сокола, щуку-рыбу и серого волка, действительно слабее Микулы Селяниновича. Уважение к Микуле подчеркнуто даже в самом назывании былины. Прочитав былину, невольно задаешься вопросом: чему же посвящена данная былина? Безусловно, тяжелому крестьянскому труду.
Кто главный ее герой? Конечно, Микула. В силе с ним не может сравниться даже целая хоробрая дружинушка князя Вольги.
За что же проникся уважением Вольга Святославович к Микуле?За работо справедливость и за учтивые слова. После рассказа пахаря о разбойниках, которые поджидают Вольгу на пути, тот понял, что одному ему с мужиками не справиться. За труд, за справедливость и уважение мужики прозвали Микулу Микулой Селяниновичем.
А как же одет пахарь? Одет он не для крестьянской работы, а как знатный и богатый боярин.
Автор описує лише один день з життя героя, бо всі інші дні його життя схожі на описуваний день.
Підсумком такого життя стало те, що
"хоч і був гультяй завзятий,
Та розлюбив він під кінець
І чвари, й шаблю, і свинець".
"Нудьга, по-нашому сказать,
Його взяла в свою облогу:
Застрелитись він, слава богу,
Не міг наважитись ніяк,
Та до життя утратив смак".
З першого розділу ми діхнаємося не лише про Онєгіна, але й про б життя всього "вищого світу" столиці.