История создания – Стихотворение написано в 1859 году.
Тема стихотворения – Динамическое противостояние природных стихий, которое находит свое отражение во взаимоотношениях между людьми.
Композиция – Произведение имеет ярко выраженную завязку (блуждание по небу туч), кульминацию (ожесточенное противостояние туч и удар грома) и развязку (успокоение).
Жанр – Пейзажная лирика.
Стихотворный размер – Хорей с применением перекрестной рифмовки.
Эпитеты – «знойным», «жалобно», «яркой».
Олицетворения – «эхо засмеялось», «скала вздохнула», «тучи ссорятся»
Подробнее: https://obrazovaka.ru/analiz-stihotvoreniya/polonskiy/po-goram-dve-hmuryh-tuchi.html
Як усім нам добре відомо, найголовніше для людини в цьому житті – це щастя. Проблема щастя починає долати людину в ранній юності, вона не залишає її аж до закінчення всього її життя. Деякі думають, що щастя – це кінцевий пункт людського життя, інші припускають, що це всього лише процес, але ніхто з них не може з упевненістю довести свою ту чи іншу думку.
Варто відзначити, що пошуками щастя займаються не тільки звичайні люди, які живуть навколо нас, їм також займалися і великі письменники, в тому числі і Михайло Лермонтов. В його самому головному
творі “Герой нашого часу” головна дійова особа, молода людина на прізвище Печорін, теж шукає своє щастя, ось тільки він приречений це щастя ніколи не знайти, тому що він є зайвою людиною для того часу, коли він жив. Дуже сумно усвідомлювати, що певний час може створювати такі умови, коли можуть з’являтися такі от зайві люди, для яких пошук щастя перетворюється на безглузде заняття, яке приречене на провал.
Цих людей дуже шкода, хотілося б побажати їм народитися в якийсь інший час, хоча це, звичайно, і зовсім неможливо.
Втім, необхідно обов’язково запитати: а в чому ж конкретно полягає неможливість