Кекс Вишнёвый — самый клёвый!
Кекс Клубничный — вкус отличный!
Кекс с Изюмом — самый сдобный!
Шоколадный — бесподобный!
А с Орехом и с Цукатом —
Супер-сладкие, ребята!
Відповідь:
Пояснення:
За три з половиною століття перебування України під московською окупацією, багато українців щоб якось вижити в умовах жахливого і надзвичайно жорстокого «русскава міра», брали москвинське підданство і з власної чи скоріше з імперської волі ординців ставали «русскімі», щоб потім розбудовувати чужу державу і чужу та постійно ворожу до українців «русскую» культуру. Дійсно, куди не поткнися, світочами «русской» культури з давніх давен були і є українці, німці, французи, євреї, араби, поляки, литовці, татари, але немає жодного істинно «русского».
Історичні факти підтверджують, що саме завдяки українській культурній інвазії , лише в другій половині XVII століття в Москві постало 7 монастирів, повністю заселених українцями й білорусинами. Славнозвісна реформа патріарха Нікона була фактично проведена з участю українців, вихідців з Київської академії. Заснована 1685 року Московська академія, що відома під назвою Слов'яно-греко-латинської, від 1700 року фактично перейшла в українські руки і протягом наступних 64 років із 19 ректорів українцями були 16.
Час від часу навіть прославлені і знамениті «русскіє» світочі культури згадували своє національне коріння, свій рід і про свої борги перед нацією, що дала їм життя. Саме так сталося і з Володимиром Маяковським, який в 1926 році написав вірш «Борг Україні» і який нині став скандальною сенсацією на сторінках Фейсбука під час святкування нинішньої 25-ої річниці Дня Незалежності України. І хоча з моменту його написання минуло майже 90 років, цей вірш Володимира Маяковського залишається надзвичайно актуальним, злободенним і вартим для прочитання кожному українцю і «русскому»:
Я пеку ОГРМНЫЙ кекс✨
я люблю ведь печь
Шаньги , булки и сосиски...
Но вкуснее всех и внятней кекс...черничненький такой ✨ весь румяный золотистый пышный...ИШ КАКОЙ!
Объяснение:
надеюсь подойдёт сочиняла на быструю руку✨ надеюсь про то что надо